Рудакі – співець таджицького народу - Реферат

Київський національний університет ім. Інститут філології Кафедра полоністикиКоли мова заходить про східну поезію, відразу ж на думку спадають жанри японського чи китайського вірша, але чомусь забувається, що східна поезія це не тільки Далекий Схід, але і Близький. Тому, для збереження мови при аналізі творчості Сходу потрібно говорити про єдність східної поезії, і обєднувати доведеться не лише складні у філософському і світоглядному відношенні китайську та японську поезію, але й життєрадісну літературу середньої Азії та Ірану, а точніше поезію Сааді і Фірдоусі, Рудакі й Джамі тощо. Саме про цю поезії писав А.С. У своїй роботі хотілось би розглянути життя і творчість такого великого поету сходу як Рудакі.Про життя Абу Абдаллаха Джафара Рудакі - засновника поезії східного гуманізму - відомо дуже мало. Він народився в маленькому гірському селищі Панджрудак, розташованому у північній частині сучасного Таджикистану поблизу скелястого підніжжя Зеравшанського хребта. Назва селища - Панджруд - у перекладі означає "пять річок" ("рудак"-річка, струмочок). Рідне селище поета - високогірна оаза, що потопає в розкішних садах, разюче контрастує із обпаленою сонцем мертвою напівпустелею. Через усе життя поет проніс у своєму серці любов до рідного краю та односельців і своєрідно виявив її, взявши за псевдонім назву свого маленького селища, а не пишномовний епітет або імя свого могутнього покровителя, як це робили тогочасні поети.Тим часом слава про молодого поета докотилася до Бухари - столиці держави васалів Саманідів, яка була північно-східною частиною могутньої імперії - Арабського халіфату. При дворі Саманідів поета оточили шаною і багатством, але ліру його змусили звучати для царя та придворних. Так починається новий період життя і творчості поета і найбільша його трагедія, яку переживали майже всі великі поети доби могутності халіфату, можливо, не завжди усвідомлюючи її, але завжди будучи погноблені нею - конфлікт поета і царя, який став однією із постійних і ведучих тем класичної поезії Близького Сходу. Досконало володіючи, арабською мовою, Рудакі, однак, прагне відродити поезію рідною мовою - фарсі. Тепер ми маємо незаперечні докази, що поет не був сліпим від народження.Мабуть, більше дійшло до нас легенд про поета, ніж його творів. Разом з уривками творів, знайдених у наш час, його спадщина складає приблизно дві тисячі рядків, або тисячу байтів (двовіршів). Відомий дослідник його творчості Й.Брагінський зазначав: "Подібно до того як за уламками скульптури ми впізнаємо геній Фідія, так і почерк справді великого поета ми можемо вгадати іноді в одному рядку". Як свідчить стародавня легенда, цар Соломон у юні роки створив любовну поему - "Пісню над піснями", в зрілі роки - книгу повчальних притч, у старості - "Екклезіаст" - твір, сповнений розчарувань і філософського скепсису. І у творчій спадщині Рудакі можна виявити ці три цикли, можливо, укладені поетом у різні роки.До VI ст. на батьківщині Рудакі (територія сучасного Таджикистану) розквітала самобутня согдійська культура, духовною основою якої була релігія зороастризму. Фрагменти цієї писемності свідчать про наявність художніх елементів, які вже в ті часи склалися в согдійській мові. Однак з часом освічені іранці, засвоївши арабо-ісламську культуру і релігію, зайняли провідні місця в управлінні Арабським халіфатом. Склалися сприятливі обставини для відродження рідної мови і літератури, і зійшла на небосхилі східної поезії ранішня зірка Рудакі. Поет був прихильником фольклорних жанрів, епічних мотивів, міфічно-казкових образів стародавньої іранської культури доісламського періоду.Рудакі мріяв про те, щоб світ був кращим, оспівував звичайну людину і прагнув досягти Гармонії і Краси і в творчості, і в звичайному людському житті. Подібно до Діогена, що блукав з ліхтарем у пошуках людини, Рудакі намагався світлом своєї поезії осяяти в людині її внутрішню гуманістичну сутність.

Зміст

Вступ

1. Життєвий шлях засновника фарсомовної поезії

1.1 Діяльність Рудакі при дворі

2. Поетична спадщина Рудакі

3. Творець класичного хорасанського стилю

Висновок

Список використаної літератури