Руїна Гетьманщини у російській історіографії (друга половина XIX – початок XX століття) - Автореферат

07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукРобота виконана на кафедрі історіографії, джерелознавства, археології та методики викладання історії Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Мицик Юрій Андрійович, професор кафедри історії Національного університету Києво-Могилянська академія кандидат історичних наук Петрова Інна Володимирівна, доцент кафедри філософії і гуманітарних дисциплін Донецького університету економіки і права Захист відбудеться «14 » грудня 2009 р. о 1100 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.02 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83001, м. З дисертацією можна ознайомитися у наукової бібліотеці Донецького національного університету (83001, м.Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлюється такими чинниками: - по-перше, події Руїни у другій половині XVII ст. визначили історичну долю України на декілька століть, і нині, коли історичне завдання створення Української національної держави вирішене, велике наукове та практичне значення має аналіз попередніх спроб створення та збереження держави; по-друге, російські історики у другій половині XIX - на початку XX ст. виявляли великий науковий інтерес до української історії епохи Руїни. по-третє, історична наука в Росії багато в чому традиційна і консервативна, тому узагальнення, зроблені російськими вченими у XIX ст., продовжують виявлятися у російській масовій свідомості до нашого часу; по-четверте, автори праць у галузі російської історіографії, як правило, акцентують свою увагу на дослідженні російськими істориками історії Московської держави. Предметом дослідження є вивчання тенденцій та напрямків, які визначилися у розвитку російської історіографії Руїни у XIX - на початку XX ст., аналіз історіографічних закономірностей, методологічних впливів, які виявилися при висвітленні процесів Руїни у дослідженнях російських вчених.Сталінська епоха, що тривала в історіографії з кінця 20-х до середини 50-х років включно, становить окремий період, у який історіографічні дослідження майже не здійснювалися, а радянська історична наука взагалі була дуже заідеологізована. Серед історіографічних праць цього часу були монографії, присвячені розвитку російської історичної науки, а також діяльності окремих учених, передмови до праць класиків історичної науки, вузівські курси з історіографії. Проблема інкорпорації України Росією досліджувалася російськими істориками та юристами: В.Сергеєвичем, Б.Нольде, І.Розенфельдом, В.Мякотіним. В дисертації підкреслено, що слідом за С.Соловйовим у своєму трактуванні причин „малоросійської смути” як явища, що мало корені у соціальній ворожнечі в українському суспільстві, йшли Г.Карпов, А.Барсуков, І.Худяков, В.Ейнгорн, Д.Іловайський, В.Ключевський, М.Покровський, І.Розенфельд, С.Платонов. С.Соловйов, а за ним такі вчені, як Г.Карпов, М.Павлищев, митрополит Макарій, В.Ейнгорн, В.Сергеєвич, К.Бестужев-Рюмін, О.Барсуков, генерал Г.Леєр, Є.Замисловський, І.Худяков, Д.Іловайський, В.Ключевський, М.Покровський, О.Екземплярський, В.Пічета, С.Платонов, І.Розенфельд вважали, що в Україні відбувалася боротьба двох політичних партій: шляхетської (яка орієнтувалася на Польщу), та народної (яка мала своїм орієнтиром Московську державу). І.Виговський був ватажком шляхетської партії, М.Пушкар - партії народної.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ