Ірраціоналізм С. Керкегора і його критика раціоналізму. Концепція моралі Керкегора і її рівні. Волюнтаризм (залежність від долі) А. Шопенгауера. Виникнення нового типу відношення особи і суспільства (індивідуалізму). "Філософія життя" від Ніцше і Фрейда.
Філософське життя Європи з другої половини XIX ст. визначала багатоманітність течій, світоглядних настанов на світ і людину, співіснування протилежних напрямів, які порізному вирішують одні й ті ж проблеми. Питання пізнання, ролі розуму в пізнанні, проблема методу й істини були для неї основними. ірраціоналізм волюнтаризм індивідуалізм фрейд Ніцше, в європейській філософії поступово на передній план виходить антропологічна і культурно-етична проблематика. Філософія Гегеля є кульмінацією раціоналізму - течії, що розглядала як основу світу і людини розум (божественний і людський). Ірраціоналізм проголошує основою світу і людини (отже, основою світогляду) волю, інстинкти, життєві поривання, протиставляючи їх розумові, вважаючи їх такими, що вислизають з раціоналістичної схеми, непідвладні розумному пізнанню та регулюванню.Одним з найвідоміших критиків раціоналізму і засновником ірраціоналізму Нового часу був датський теолог і філософ Сьорен Керкегор (1813-1855). В світі панують причинні звязки, необхідність, яка пізнається розумом, чітко визначено можливе і неможливе. Виражена розумом (в категоріях необхідності) субєктивність перетворюється на обєкт, втрачає специфіку неповторної людської екзистенції. Він критикував європейську філософію за те, що вона навіть не поставила проблему походження довіря до розуму і проблему межі розуму. Не заперечуючи того, що в буденному житті розум корисний і навіть необхідний, Керкегор стверджує , що ця корисність і потрібність виявляють себе в певних межах доти, поки людина не стикається з проблемою неможливого.Головною його працею є багатотомний твір «Світ як воля і уявлення», в якій відчувається вплив Канта, Платона, індійської філософії. Проте існує один феномен, який водночас належить до обох цих світів - людина, сам субєкт. Бо якщо «світ уявлення» - це ілюзія, якщо він ніяк не проявляє «світу волі», то, навіть відкривши через людину «світ волі», неможливо завдяки цьому «розшифрувати» волю в інших тілах. Справжнє звільнення від світу волі, іграшкою якої є людина, можливе лише через аскетизм, подолання бажань, які звязують людину зі світом. В одній із перших праць, досліджуючи виникнення давньогрецької трагедії, Ніцше виділяє два первні (складники) культури - діонісівський (за йменням бога виноробства Діоніса), який уособлює буяння творчої енергії, опяніння життям, екстаз - все те, що можна тлумачити як прояв стихійних сил в людині і культурі і аполлонівський (за йменням Аполлона - бога музики, гармонії, світла), який є носієм міри, порядку, тобто розуму.
План
План
Вступ
1. Ірраціоналізм С. Керкегора
2. Волюнтаризм А. Шопенгауера
3. «Філософія життя»
Література
Список литературы
1. Шопенгауер А. Світ як воля і помилкове уявлення.
2. Шопенгауер А. Афоризми і максими,т.П.-СПБ.:1891-1893
