Ігрова діяльність в процесі розвитку особистості дитини як педагогічна проблема. Психолого-педагогічні особливості формування та використання ігрової діяльності у навчальному процесі початкової школи. Пошук шляхів вдосконалення дидактичної гри.
При низкой оригинальности работы "Розвивальний потенціал дидактичної гри у сучасній початковій школі", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
.2 Пошук шляхів вдосконалення дидактичної гри як методу навчання молодших школярів: актуальні проблеми і знахідки
2.3 Авторські пропозиції та їх результативністьУ документах про освіту одним із пріоритетних завдань визначено активізацію пізнавальної самостійної діяльності учнів, яка забезпечується ефективними методами та технологіями навчання та виховання школярів [58]. До таких не часто використовуваних засобів навчання і виховання належить гра. Шацький та ін.) експериментально досліджували провідні педагогічні проблеми, створили парадигми практичної виховної роботи з учнями в контексті різних видів ігрової діяльності [11, 34]. Виготський, розглядаючи роль гри у психічному розвитку дитини, відзначив, що у звязку з переходом у школу гра не лише не зникає, але й навпаки, - пронизує собою усю діяльність школяра. Недостатня розробленість даної проблеми й обєктивна необхідність підвищення якісних показників навчання і виховання в національній школі обумовили вибір теми дипломного дослідження: «Розвивальний потенціал дидактичної гри у сучасній початковій школі».У школі, з її традиційним бажанням уникати будь-якої стихійності, з поглядами на учня як на слухняного виконавця, аж дотепер для гри не було місця. Через гру дитині надавалася змога заявити оточенню про свій позитивний потенціал. У грі при цьому існує також субєктивна свобода для дитини. Завдяки грі у дитини формується здатність виявляти свої особливості, визначати, як вони сприймаються іншими, й зявляється потреба будувати свою поведінку з урахуванням можливої реакції інших. Педагогічне керівництво грою розуміють як свідомий вплив педагога на ігрову діяльність дітей, у процесі якої цілеспрямовано здійснюються завдання їх навчання, виховання та розвитку.Різноманітність ігрових засобів створює широкі можливості для того, щоб учитель міг вибрати саме таку гру, яка найбільше відповідає меті уроку. · під час уроку кілька разів створюються ігрові ситуації (за допомогою казкового персонажа, іграшки, незвичного способу постановки завдання, елементів змагальності тощо). Поняття дидактичної (навчальної) гри включає обовязкові компоненти: навчальну структуру, наявність та органічне поєднання основних її складових дидактичних завдань, ігрових дій, правил [29]. Виконуючи різноманітні рухи, дії з іграшками і предметами, дитина розвиває дрібні мязи руки. Дидактична гра - гра, спрямована на формування у дитини потреби в знаннях, активного інтересу до того, що може стати їх новим джерелом, удосконалення пізнавальних умінь і навичок [9].Гра, як метод навчання, організовує, розвиває учнів, розширює їхні можливості, виховує особистість [13]. У молодшому шкільному віці поряд з навчанням особливо велике значення для розумового розвитку має гра, провідна форма їх діяльності, у процесі якої збагачуються знання, формуються важливі якості особистості. Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом класу, взаєморозуміння між учителем і учнем. Якщо спочатку учень зацікавиться грою, то дуже швидко його вже цікавитиме повязаний з нею матеріал, в нього виникне потреба вивчити, зрозуміти, запамятати цей матеріал, тобто він почне готуватися до участі у грі. Складність використання гри у навчанні повязана з її особливостями (двопланова поведінка, відсутність персональної відповідальності кожного за результати дій, спрощене уявлення про реальність), що потребує від учня зусиль для входження у гру.Гра є лише формою і не може компенсувати змістової кризи пізнавального процесу - не навчання пристосовується до гри, а гра - до змісту навчального завдання, в структурі якого потрібно передбачити і проблемність, і рівень самостійності, і елементи самоконтролю тощо. Ця складність повязана з особливостями самої гри (двопланова поведінка, відсутність персональної відповідальності кожного за результати дій, спрощене уявлення про реальність), що потребує від учня зусиль для входження у гру. Авторка статті запевняє, що гра починається не тоді, коли учні одержують завдання, а коли їм стає цікаво грати. У дидактичних іграх учні спостерігають, порівнюють, класифікують предмети за ознаками, виконують аналіз і синтез, роблять узагальнення. Орієнтація на гру як спосіб навчання і форму організації діяльності допомогли авторці даної статті зробити працю приємною, стосунки з учнями - приязними та довірливими, а навчання - цікавим та захоплюючим.Проведене теоретичне і експериментальне дослідження, присвячене проблемі розвивального потенціалу дидактичних ігор у початковій школі, дозволило розвязати поставлені задачі і сформулювати основні результати дослідження. Вивчаючи стан досліджуваної проблеми в педагогічній теорії і практиці, ми дійшли до таких висновків: Потреба сучасного суспільства вимагає від школи найбільш результативних методів навчання та виховання і ця потреба стоїть перед початковою ланкою освіти. Проведений аналіз наукових розробок, навчальної та методичної літератури, роботи вчителів-класоводів засвідчує, що і в теорії, і в практиці школи проблема використань дидактичн
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Дидактичні основи організації ігрової діяльності учнів
1.1 Ігрова діяльність в процесі розвитку особистості дитини як педагогічна проблема
1.2 Дидактична гра як метод навчання: характеристика основних понять проблеми
1.3 Психолого-педагогічні особливості формування та використання ігрової діяльності у навчальному процесі початкової школи
Розділ 2. Використання дидактичної гри у навчальному процесі початкової школи
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы