Розвиток земської освіти в Херсонській губернії (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) - Автореферат

КРИВОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТОК ЗЕМСЬКОЇ ОСВІТИ В ХЕРСОНСЬКІЙ ГУБЕРНІЇРоботу виконано у Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка. Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор, заслужений працівник освіти України МЕЛЬНИЧУК СЕРГІЙ ГАВРИЛОВИЧ, Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, завідуючий кафедрою педагогіки психолого-педагогічного факультету. Захист відбудеться 23.03.2001 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 09.053.01 у Криворізькому державному педагогічному університеті (50086, м.Кривий Ріг, просп. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Криворізького державного педагогічного університету (50086, м.Кривий Ріг, просп.Вимоги сучасного етапу розвитку українського суспільства зумовили необхідність докорінного реформування освіти. Важливим для кожного сьогодні є усвідомлення того, що поліпшити її якість і тим самим сприяти виведенню нашої держави на світовий рівень розвитку цивілізованих країн можливо, тільки обєднавши зусилля владних структур, усього суспільства, громадськості, приватних осіб. Чехов та інші; узагальнювали результати роботи земств та доводили її ефективність порівнянно з Міністерством народної освіти Г.О. Територіальні межі дослідження охоплюють Херсонську губернію у складі шести повітів: Херсонського, Одеського, Єлисаветградського, Олександрійського, Ананіївського та Тираспільського, що дає змогу: по-перше, вивчити особливості земської освіти означеного регіону, зумовлені специфічними рисами його суспільно-економічного життя; по-друге, висвітлення освітньої роботи земств Херсонської губернії має підтвердити основні положення щодо загальноземської діяльності в межах України; по-третє, земства Єлисаветградського, Одеського, Херсонського повітів та Херсонське губернське земство вважались передовими й демократичними, а результати їхньої роботи були відомі далеко за межами губернії, саме тому й викликали інтерес дослідника. Для розвязання поставлених завдань здійснювались аналіз та узагальнення історико-педагогічних фактів, систематизація і класифікація літератури й джерел; аналіз освітнього змісту початкової та середньої школи, який закладено в навчальних планах та програмах; статистична обробка даних про зростання асигнувань земств на народну освіту й збільшення кількості шкіл у губернії і порівняльна характеристика внеску окремих земств у розвиток освіти губернії та результатів роботи земських самоврядувань різних губерній.Кращі представники училищних рад від земства дбали про ремонт і будівництво шкільних приміщень, про забезпечення учнів підручниками, посібниками, письмовим приладдям тощо. В умовах недостатньої кількості училищ іншого типу земці на початку своєї діяльності субсидіювали церковнопарафіяльні та школи грамоти, проте згодом вони розробили вимоги й правила, що передбачали повний звіт із витрат та заходів щодо вдосконалення навчально-виховного процесу тих закладів, які отримували субсидії від земства. Для усунення земств від реального керівництва освітою, для посилення нагляду за організованими земством школами та підвищення рівня релігійно-морального виховання в них 1869 року були створені шкільні інспекції, права яких закріплювались інструкцією 1871 року. Найважливішими серед них були: створення мережі шкіл та забезпечення їх вчителями; введення загального обовязкового безкоштовного початкового навчання; написання нових цікавих підручників, які б активізували пізнавальну діяльність учнів; створення для кожного вчителя оптимальних умов життя і діяльності; українізація навчально-виховного процесу; зрівнювання в правах класичної та реальної освіти; забезпечення доступності та безперервності навчання; водночас із підвищенням освітнього рівня залучати селян до громадсько-політичного життя країни, сприяти вихованню свідомих громадян держави. Через своїх представників в означених установах земство могло впливати на розвиток освіти на офіційному рівні, проте це не влаштовувало урядовців, тому члени училищних рад від земства періодично позбавлялись урядом права вирішального голосу під час обговорення освітніх питань та голосувань.Головним гальмівним чинником земської освітньої активності була церковно-урядова політика, проте саме земства сприяли прогресивному розвитку просвіти народу, про що свідчать і їхні асигнування, які значно перевищували урядовий внесок у цю галузь. Першочерговим завданням земства було введення обовязкового загального безкоштовного початкового навчання, реалізації якого підпорядковувалась уся діяльність земців у шкільництві: ремонт старих і будівництво нових шкільних приміщень, розробка шкільних мереж та карт, звернення до уряду з клопотанням про надання матеріальної допомоги.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ