Розвиток земської медицини в Україні (1865-1914 рр.) - Автореферат

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТОК ЗЕМСЬКОЇ МЕДИЦИНИ В УКРАЇНІ (1865 - 1914 рр.)Науковий керівник - кандидат історичних наук, доцент ЛИХАЧОВА Лариса Борисівна, доцент кафедри історії словян Донецького національного університету. Офіційні опоненти - доктор історичних наук, старший науковий співробітник ГУРЖІЙ Олександр Іванович, провідний науковий співробітник відділу історії середніх віків Інституту історії України НАН України, кандидат історичних наук, доцент ТЕМІРОВА Надія Романівна, професор кафедри історіографії, джерелознавства, археології та методики викладання історії. Захист відбудеться 21.05.2004 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.02 у Донецькому національному університеті за адресою: 83055, м.Донецьк, вул.Перед Україною як державою, що стала на шлях розбудови громадянського суспільства, одним з першорядних завдань державотворчого процесу постало завдання поліпшення соціально-побутових умов та підвищення загального рівня життя її громадян. Тож нагальну необхідність стимулювання та розвитку цього вектора життя суспільства сьогодні визначають і уряд, і парламент, і регіональні структури. Наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. земства стали невідємною складовою громадсько-політичного життя Російської імперії. Звернення до практичного досвіду земств надзвичайно важливе у наш час, коли суспільство знову стурбоване схожими питаннями: лікарі належать до категорії малозабезпечених, що спричиняє постійне коливання у кадровому складі; належні умови для існування та праці на селі відсутні, внаслідок чого молодь там не затримується, поспішаючи повернутися до міста. Зазначені хронологічні межі дослідження дозволяють прослідкувати динаміку становлення земської медицини, визначити тенденції її розвитку, виявити успіхи і прорахунки.Вказані праці носили здебільшого публіцистичний характер і були покликані активізувати увагу суспільства до проблем та діяльності земств в межах Росії, при цьому автори не ставили за мету їх вивчення на території українських губерній, де також функціонували земства і вже на той час мали певний позитивний досвід. Можна констатувати, що саме в цей період відбулося зародження й становлення розробки нового наукового напрямку, тоді ж поряд з розглядом цілої низки важливих питань, повязаних з земською діяльністю, уперше було зроблено спробу дати оцінку ролі земств і у сфері охорони здоровя населення. Головна цінність цих досліджень полягала в тому, що сама проблема існування земств ставилася на обговорення, а до наукового обігу вводилися нові матеріали. Ігумнова й за участі лікарів, які мали досвід роботи в земстві, була підготовлена наукова праця, присвячена, головним чином, проблемі становлення медицини як науки й впровадженим земською медициною новим підходам у лікуванні. Водночас зявилися праці, у яких дослідники намагаються зясувати політику та ставлення земств до радянської влади та їх співіснування, підвести підсумки з урахуванням усіх вищезазначених чинників та визначити ті загальні засади, які залишилися радянській владі у спадок від земств.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ