Розвиток воєнного мистецтва у війнах періоду другої половини XX століття - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукРобота виконана на кафедрі історії України, науки і техніки Національного університету ”Львівська політехніка“, Міністерство освіти і науки України. кандидат історичних наук, доцент Буковський Іван Васильович, Національний університет „Львівська політехніка”, доцент кафедри історії України, науки і техніки. У дисертації на основі аналізу джерел і наявних спеціальних праць розкрито воєнно-політичні аспекти війн і збройних конфліктів другої половини ХХ століття (їх зміст, характер та наслідки), висвітлено воєнне мистецтво в них та розкриті головні фактори, що впливали на його розвиток. Окрім того, автор надає рекомендації щодо використання набутого досвіду в галузі сучасної воєнної теорії та практики у Збройних Силах України. Автором также выявлены основные закономерности и тенденции развития вооруженной борьбы, а именно увеличение возможностей новейших систем вооружения и военной техники, в частности высокоточного оружия, средств воздушного нападения, разведки и РЭБ, их широкого применения; переноса основных усилий военных действий в воздушно-космическое пространство; расширение временного размаха и динамизма вооруженной борьбы, увеличения ее масштабов (втягивание в военный конфликт многих держав) и спектра средств, которые применяются (до средств массового поражения включительно).Війни, що відбулися в другій половині ХХ століття, становлять інтерес як суто історичний, так і з погляду воєнного мистецтва, поскільки в них виникали та знаходили свій розвиток як нові, так і вже існуючі засоби збройної боротьби, методи, принципи, форми і способи ведення воєнних дій, тощо. Досвід підготовки та ведення операцій в ході цих війн, а також їх уроки не втратили свого значення до сьогодення і мають бути творчо використані в сучасних умовах. Саме тому вивчення та осмислення цього досвіду на етапі реформування та розвитку Збройних Сил України набуває особливого значення. Наукове завдання дисертаційної роботи полягає у вивченні еволюції воєнного мистецтва у воєнних конфліктах другої половини XX століття, виявленні основних факторів, що впливають на нього, закономірностей і тенденцій його подальшого розвитку з метою вироблення рекомендацій воєнному і воєнно-політичному керівництву держави щодо використання історичного досвіду у теорії і практиці воєнного будівництва в Україні. Безпосередньо вона повязана із плановою комплексною науково-дослідною роботою - шифр ”Універсум”, що виконується на замовлення начальника Генерального Штабу ЗС України, а також програмами навчальних дисциплін кафедр стратегії, оперативного мистецтва, тактики, історії війн і воєнного мистецтва НАОУ.Прикладами цього є війна у Вєтнамі, в результаті якої вєтнамські іррегулярні збройні формування у 1975 р. отримали переконливу перемогу у боротьбі з регулярними збройними силами однієї із наймогутніших держав світу - США, війна в Афганістані, війни в Чечні тощо. Створення нової, більш сучасної бойової техніки та озброєння, визвані їх масштабним використанням зміни у формах і способах застосування військ, докорінно змінюючи розвиток воєнного мистецтва не тільки були найважливішими факторами перемоги у війнах, але іноді приводили до зміни покоління війн. Розвиток економіки, науковий прогрес зумовив те, що війни другого покоління появились через тисячі років, до війн третього покоління людство пройшло шлях через три століття, а війни четвертого-шостого поколінь відбулись (планувались) в одному столітті. Незважаючи на зміну покоління війн, збройна боротьба залишалась у вигляді чотирьох взаємоповязаних елементів: ураження військ і обєктів противника; оборона і захист військ і обєктів від ураження противником; управління силами і засобами у збройній боротьбі; всебічне забезпечення своїх військ. Шпанка, в якій досліджувалось коаліційне управління збройними силами і єдине управління силами та засобами держав - учасниць коаліції, а саме розглядались війни в Кореї (1950-1953 рр.), Вєтнамі (1964-1973 рр.), арабо-ізраїльські війни (1967 р., 1973 р.), війна в зоні Перської затоки, а також війни в Югославії, Афганістані та Іраку.У дисертаційній роботі здійснено відповідні теоретичні узагальнення і вирішено актуальне наукове завдання вивчення еволюції воєнного мистецтва у воєнних конфліктах другої половини ХХ ст., розкриті основні фактори, що впливають на нього, виявлені закономірності і тенденції його подальшого розвитку з метою вироблення рекомендацій воєнному і воєнно-політичному керівництву держави щодо використання історичного досвіду у теорії і практиці воєнного будівництва в Україні.

2. Основний зміст дисертації