Розвиток винокуріння та шинкування на Лівобережній Україні у другій половині ХVII–ХVIII ст. - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукРобота виконана на кафедрі історії Росії Київського національного університету імені Тараса Шевченка Науковий керівник доктор історичних наук, професор Мордвінцев Вячеслав Михайлович, завідувач кафедри історії Росії Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Офіційні опоненти: Доктор історичних наук, професор Борисенко Володимир Йосипович, завідувач кафедри історії України Інституту історичної освіти національного педагогічного університету ім. Захист відбудеться 15 жовтня 2007 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м.Виробництво горілки (винокуріння) та її роздрібний продаж (шинкування) мали більш ніж значущий вплив не тільки на економіку Гетьманщини, а й на всі сторони життя тогочасного суспільства. В наслідок цього, винокуріння та шинкування опосередковано впливали на соціальний та політичний розвиток суспільства, позначаючись на майновому стані всіх верств населення, стаючи обєктом регулювання з боку держави - гетьманського та царського урядів. Поширення винокуріння та шинкування було спричинене тим, що вони були джерелом стабільних прибутків, як для окремих власників так і держави загалом. Варто зазначити, що не зважаючи на все це, винокуріння та шинкування під цим кутом зору ще не були предметом поглибленого вивчення у вітчизняній історіографії. У відповідності з поставленою метою у роботі виділено наступні наукові завдання: - визначити рівень наукового вивчення проблеми, виявити концептуальні основи дореволюційної, радянської та сучасної історіографії щодо обраної проблеми; проаналізувати ступінь репрезентативності й характер джерельної бази дослідження;Однак, треба зауважити, що зупиняючись на окремих питаннях щодо винокуріння та шинкування історики цього періоду не зосереджувалися на вивченні цих промислів безпосередньо, часто лише обмежуючись введенням до наукового обігу нових документів. У цей період виникло чимало наукових центрів, представники яких предметно досліджували проблеми соціально-економічної історії, як-от: С.Шамрай, який довів, що протистояння різних соціальних груп довкола винокуріння та шинкування було притаманне більшості тогочасних міст. Не зважаючи на певні недоліки автору вдалося зробити ряд узагальнюючих висновків, а саме: ряд винокурень за масштабами виробництва могли вважатися мануфактурами, а винокуріння загалом на кінець XVIII ст. мало всі ознаки промислового виробництва, що винокуріння та шинкування розглядалися як розмінна монета в політичних змаганнях не лише на теренах Лівобережної України, а й на міждержавному рівні. Дослідник детально зупинявся на законодавчому регулюванні функціонування винокуріння та шинкування, багато уваги приділив питанням “аренди”, конкурентної боротьби, вказав на очевидний звязок розвитку ґуральництва з неврожаями. “Формування нових правових засад та регулятивна політика російського уряду щодо винокуріння та шинкування”, проаналізовані основні законодавчі акти, що визначили принципові засади діяльності винокуріння та шинкування у середині ХVП ст.У висновках дисертації містяться підсумки положень, які виносяться на захист: - Аналіз історіографічної бази засвідчує, що з середини ХІХ ст. українські та російські історики розпочали процес збору матеріалів, що стосувались винокуріння та шинкування; накопичений ними фактичний матеріал дуже розпорошений. Усі ці матеріали дають можливість відтворити більш-менш цілісну картину розвитку винокуріння та шинкування у другій половині XVII-XVIII ст. Винокуріння та шинкування були постійно в центрі уваги як гетьманського, так і російського урядів. З одного боку російська сторона намагалась захистити ринок Росії від дешевої української горілки, з іншого, використовувала будь-який привід для посилення свого впливу на винокуріння та шинкування в Гетьманщині. В результаті такої політики, правила щодо винокуріння та шинкування в Гетьманщині втратили свою специфічність та були повністю узгоджені з російськими.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ