Уява як психічний процес створення образу предмету або ситуації. Її фізіологічні основи та функції. Характеристика видів, форми вираження та синтезу уявлень. Процес розвитку цієї психічної функції головного мозку. Сутність і шляхи розвитку мислення.
Відтворює уява - уявлення чого-небудь нового для даної людини, що спирається на словесний опис або умовне зображення цього нового. Ми дуже часто говоримо один одному: "Уяви собі таку ситуацію ...", "Уяви собі, що ти ..." або "Ну, придумай же що-небудь!" Так от, для того щоб все це робити - "представляти "," уявляти "," придумувати ", - нам необхідно уяву. Уява - пізнавальний вищий процес, психологічна діяльність, яка полягає у створенні уявлень і уявних ситуацій, ніколи в цілому не сприймаються людиною в дійсності. Як би не було нове те, що створено уявою людини, воно неминуче виходить з того, що є у дійсності, спирається на неї.Тому уява, як і вся психіка, є відображення мозком навколишнього світу, але тільки відображення того, що людина не сприймав, відображення того, що стане реальністю в майбутньому. Уяви через особливості відповідальних за нього систем в певній мірі повязано з регулюванням органічних процесів і руху.Уява впливає на багато органічні процеси: функціонування залоз, діяльність внутрішніх органів, обмін речовин та ін Наприклад: уявлення про смачне обіді викликає у нас рясне слиновиділення, а, вселяючи людині уявлення про опіку можна викликати реальні ознаки "опіку" на шкірі.Центральне місце в житті людини займає вирішення тих чи інших завдань, що виникають в ході процесу його діяльності.Людина часто має справу з проблемними ситуаціями, він повинен осмислити їх, виявити завдання і знайти шляхи її вирішення. Для розвиненого практичного інтелекту характерне вміння «швидко розбиратися у складній ситуації і майже миттєво знаходити правильне рішення», тобто те, що зазвичай називається інтуїцією, в якій своєрідно поєднані образне (наочне) і словесно-логічне мислення.
Вывод
Центральне місце в житті людини займає вирішення тих чи інших завдань, що виникають в ході процесу його діяльності.Людина часто має справу з проблемними ситуаціями, він повинен осмислити їх, виявити завдання і знайти шляхи її вирішення.
Для розвиненого практичного інтелекту характерне вміння «швидко розбиратися у складній ситуації і майже миттєво знаходити правильне рішення», тобто те, що зазвичай називається інтуїцією, в якій своєрідно поєднані образне (наочне) і словесно-логічне мислення.
Процес активного мислення включає в себе вміння уважно слухати і здатність ясно і чітко викладати свої думки. Він дозволяє знаходити оптимальні шляхи для досягнення максимальних результатів і великих вигод при менших витратах і зусиллях. Він наводить ідеї в дію, а в підсумку - хороше управління колективом.
Процес активного мислення - це звичка. Для вироблення такої звички, як і всякої іншої, потрібні постійна увага і практика.
Список литературы
1. Брунер Д.С. Психологія пізнання. - М., 1997.
2. Ніколаєнко В.М., Залєсов Г.М. та ін Психологія і педагогіка. - Москва - Новосибірськ, 1999.
3. Основи інженерної психології. М., »Вища школа», 1997
