Розвиток української драматургії і театрального мистецтва - Реферат

Театральне мистецтво в Україні мало свої особливості та цікаву історію становлення та розвитку. Театральні видовища в Україні були відомі ще з часів Київської Русі.Театральне мистецтво України бере початок з глибокої давнини, коли воно проявлялося в народних іграх, танцях, піснях та обрядах. В епоху Київської Русі елементи театру були в церковних обрядах. У 17-18 столітті широкого розмаху набули вертепи - мандрівні театри маріонеток, які виконували різдвяні драми та соціально-побутові інтермедії. У 1795 році був відкритий перший в Україні стаціонарний театр у Львові, в колишньому костелі єзуїтів. Становлення класичної української драматургії повязане з іменами Івана Котляревського, який очолив театр у Полтаві та Григорія Квітки-Основяненка, основоположника художньої прози в новій українській літературі.В розвитку української драматургії і в обличчі нових проблем, український театр зазнав значних змін. Український побутовий театр, для якого у 80-90-их роках Кропивницький, Садовський, Саксаганський, Тобілевич, Старицький та інші, поклали міцні підвалини, - ще продовжував культивувати народництво з елементами романтизму і сентименталізму і він відповідав настроям тодішнього суспільства. Але вже в 90-их роках на зміну прийшов реалізм, і український побутовий театр опинився на позиціях перестарілого театру. Глядачі шукали в театрі чогось нового, шукали відгуку нових проблем, нових тем у новій інтерпретації.Пізніше до них долучилися найвидатніша українська актриса Марія Заньковецька, драматург Михайло Старицький, актриса Ганна Затиркевич та ін. Ця трупа і її філії обїздили майже всю Україну (щоправда, на Правобережжі, частково й Лівобережжі у 1883-1893 рр. влада заборонила їм грати і тому вони мусили обмежуватись у цей час переважно територією Південної України та Чорноморії). За їх прикладом пішли інші і вже через кілька років на Україні діяло понад 30 мандрівних театрів. Але тільки з 1907 р. український професійний театр дістав у Києві, у Троїцькому народному домі (нині Театр оперети) своє перше постійне приміщення, і тут успішно діяла трупа Миколи Садовського. В першій половині XIX ст. справу існування українського світського театру вирішили три письменники (Котляревський, Квітка, Шевченко), а в 80-их pp. трьох драматургів (Старицький, Кропивницький, Тобілевич) вирішили справу самостійного побутового театру, так на початках XX ст. творцями нового модерного театру стали відомі й заслужені письменники - Леся Українка, В.Один лиш репертуар не розвязував справи модернізації українського театру. Корифеї старого театру самі розуміли непристосованість нового репертуару до старих побутових засобів, виконавців-акторів. Вихованцям традиційної театральної школи не під силу були нові ролі модерного репертуару. Замало було включити в старий репертуар - новий. Тоді теж появилася перша ластівка „театральної весни”: появився молодий актор-режисер, відданий ініціативі нового „молодого театру”, актор з галицької української сцени Лесь Курбас , який згодом революціонізував увесь український театр.Новий період в історії національного театру розпочався в 1918 році, коли у Києві утворилися Державний драматичний театр і «Молодий театр» (з 1922 року - модерний український театр «Березіль» ) Леся Курбаса та Гната Юри . На театральній сцені зявилася когорта талановитих акторів - Амвросій Бучма , Марян Крушельницький , Олімпія Добровольська , Олександр Сердюк ,Наталя Ужвій , Юрій Шумський та інші. Державний драматичний театр продовжував традиції реалістично-психологічної школи. Після здобуття Україною незалежності розпочався новий етап розвитку українського суспільства, а відповідно і національної культури. Відбувається остаточний перехід від догм "соціалістичного реалізму", ідеологічної регламентації культурного життя; притаманних тоталітарній системі, до плюралізму, орієнтації на загальновизнані цінності світової культури.Театральне мистецтво в Україні пережило складні етапи у своєму розвитку. Кожна епоха вносила свої корективи, формуючи і вдосконалюючи театр, коріння якого сягає ще часів Київської Русі, коли воно проявлялося в народних іграх,танцях піснях. Найбільшого розмаху театральне мистецтво набуло уже в часи незалежності України, коли зникали утиски та переслідування.

ЗМІСТ

Вступ

1. Зародження і становлення театрального мистецтва в Україні

2. Театр XIX- XX століття

3. Корифеї українського театру

4. Заснування драматичної школи в Києві

5. Український театр в часи незалежності

Висновок

Список використаної літератури

Театральне мистецтво в Україні пережило складні етапи у своєму розвитку. Кожна епоха вносила свої корективи, формуючи і вдосконалюючи театр, коріння якого сягає ще часів Київської Русі, коли воно проявлялося в народних іграх,танцях піснях. Уже у 17-18 столітті широкого розмаху набули вертепи . У другій половині 19 століття в Україні поширився аматорський театральний рух. Найбільшого розмаху театральне мистецтво набуло уже в часи незалежності України, коли зникали утиски та переслідування. За роки незалежності в Україні зявилося багато нових театрів, зростає інтерес до народного та вуличного театру. Українське драматичне мистецтво дедалі активніше інтегрується в європейський культурний простір. Отже, кожний етап має свої особливості та цікаві сторони. Український театр був і залишається осередком культурного життя українського народу.

1. Гаврюшенко О. Історія культури : Навчальний посібник / Олександр Гаврюшенко, Василь Шейко, Любов Тишевська,; Наук. ред. Василь Шейко,. -К.: Кондор, 2004. -763 с.

2. Семчишин М. Театр початку 20 ст. Тисяча років української культури. К., 1993.

3. . Кормич Л. Культурологія : (Історія і теорія світової культури ХХ століття): Навчальний посібник / Людмила Кормич, Володимир Багацький,; М-во освіти і науки України, Одес. нац. юридична академія . -2-е вид.. -Харків: Одіссей, 2003. -303 с.

4. Історія України, книга 1, Київ «Либідь», 1991.

Размещено на .ur