Розвиток творчих здібностей молодших школярів засобами музичного виховання - Курсовая работа

Проблема розвитку творчості і творчих здібностей учнів хвилювала в різні часи не тільки відомих педагогів, але й дослідників, мислителів, філософів, науковців. Якщо говорити про творчість дитини, слід наголосити, що учні найчастіше не створюють щось зовсім нове, але створення, відкриття субєктивно нового для дитини вже є проявом творчості. Творчість є одним із засобів підвищення емоційного тонусу особистості, закріплення комплексу емоційно-вольової регуляції, а головне - актуалізації позитивної гами переживань, яка супроводжує ефективну працю, переживання радості від зробленого, досягнутого, почуття впевненості у своїх силах, у своєму творчому потенціалі й творчих здібностях. А, як ми знаємо, з усіх видів мистецтва, музичне - найбільш ефективне для розвитку творчих здібностей молодших школярів, адже музика впливає на почуття та викликає емоції у дітей. Рубінштейна, творчість - діяльність людини, яка створює нові матеріальні і духовні цінності, які, в свою чергу, мають суспільну значимість.Мещерякова визначає творчість як людську діяльність, що породжує щось якісне нове, таке, що ніколи раніше не було, і що має суспільно-історичну цінність у вузькому сенсі, та як всяку практичну або теоретичну діяльність людини, в якій виникають нові (принаймні, для субєкта діяльності) результати (знання, рішення, способи дії, матеріальні продукти) - у більш широкому [34]. Сухомлинський розглядає творчість як діяльність, у котрій розкривається духовний світ особистості; це своєрідний магніт, який притягує людину до людини[44]. М.О. Розглядаючи творчість як процес вирішення задач, в результаті якого відбувається подолання порогу важкості і зявляється деякий новий результат, Тейлор виходячи з аналізу наукової літератури виділив декілька типів визначення феномену творчості: 1) творчість як створення нової цілісності; 2) творчість як вироблення чогось нового, як створення інноваційного продукту; 3) творчість як самовираження, як праця свідомості в "чистій зоні", у недослідженій галузі, не обмеженій минулим досвідом; 4) творчість як процес взаємодії психічних структур особистості, що визначаються в термінах психоаналітичної школи ("Я", "Воно", "Над-Я"); 5) творчість як мислення, орієнтоване на розвязання, де творчим є саме процес мислення.[8] У інтерпретації Торранса наукові підходи до теорії творчості виражаються: 1) визначеннями новизни - тієї ідеї, яка виявляється новою для самого творця і для сучасної йому культури; 2) оригінальністю - новим поглядом на проблему або реальність, який протистоїть конформному, буденному, загальноприйнятому; 3) характеристикою творчості як розумового процесу, що відрізняється здібностями мислити аналогічно і взаємодіяти на усвідомлюваному і неусвідомлюваному рівні, включати етапи дозрівання ідеї, підготовку, інкубацію, осяяння і перегляд минулого бачення; 4) розумінням творчості як прояви розумових здібностей, що забезпечують творчі досягнення; 5) виділенням типологічних рис творчості у вигляді експресивної (спонтанного, як у дітей), продуктивної (наукові і художні продукти як результати контрольованої вільної гри), інвентивного (винахідницького в матеріалах, методах і техніці), інноваційного (стратегія поліпшення того, що є), такого, що породжує (висунення абсолютно нового принципу, який організує нові рухи і школи).[7] Наукова позиція Торранса може бути охарактеризована підходом до творчості як до процесу, в центрі якого відчуття складності розривів в інформації, відчуття бракуючих елементів, що і провокує висунення гіпотез, їх рішень, перевірок і оцінок, перегляду і повторної перевірки з метою знаходження результату.У всі часи праця педагога мала творчий характер, адже основне її призначення - створення, "творення" особистості, розвиток, ствердження людського в людині. Сучасний вчитель зобовязаний не тільки передати новим поколінням досвід попередніх, озброїти своїх учнів знаннями, але і сформувати у них потребу в постійному оновленні, прищепити навички самоосвіти, готувати їх до вирішення проблем, з якими особа і суспільство ще не зустрічалися.[31] Львова вважає однією з найголовніших особливостей педагогічної творчості вчителя потребу у переданні своїх духовних накопичень учням, а саму педагогічну творчість визначає як "безперервне внутрішнє спонукання вчителя духовно збагачуючись передавати свої надбання дітям" [33]. Важливо, що збіг характеру (при неповнім співпадінні предмету) діяльності і породжує співробітництво, співтворчість, духовну близькість, причетність до загальної справи, можливість і необхідність обміну досвідом між вчителем і учнем" [35]. Лазарєв визначає метод творчої діяльності у вихованні і навчанні як завершену систему прийомів та правил спільної роботи педагога й учнів, що має на меті розвиток певних творчих здібностей творчих мотивів учнів.У впроваджені творчих завдань творча діяльність на уроці музики повинна виражатися - завданнями такого характеру, в ході виконання яких учнів буде втягнуто у процес творч

Зміст

Вступ

Розділ I. Головні аспекти розвитку творчих здібностей молодших школярів на уроках музики

1.1 Загальні засади розвитку творчих здібностей молодших школярів

1.2 Особливості розвитку творчих здібностей учнів 1-4 класів (віковий, психофізіологічний аспекти)

Розділ II. Педагогічні умови успішності формування творчих здібностей учнів 1-4 класів

2.1 Творча лабораторія вчителя музики (форми, методи, прийоми)

2.2 Впровадження творчих завдань (їх різновиди) в музично-естетичній діяльності молодших школярів на уроках музики

Розділ III. Експериментальне дослідження рівня творчих здібностей молодших школярів на уроках музики

3.1 Результати діагностичного етапу з визначення рівня креативності, розвиненості творчих здібностей молодших школярів на уроках музики

3.2 Дослідницько-практична робота в другому класі

Висновки

Список використаних джерел творчий вчитель музика урок