Місце роману "Сум’яття вихованця Терлеса" у творчості Роберта Музіля та його зв’язки з жанровою традицією "роман-виховання". Особливості образу центрального персонажа та композиційної побудови роману, природа внутрішнього конфлікту вихованця Терлеса.
При низкой оригинальности работы "Розвиток традиції німецького "роману виховання" у творчості Роберта Музіля", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Бувають письменники, власна доля яких не вельми позначається на їхній творчості. Сьогодні творчість письменника звучить актуально й злободенно, вона піднімає перед людством назрілі життєві проблеми, закликає до роздумів і пошуків нових рішень.Зважаючи на такий напрямок, ми обрали наступну тему курсової роботи: «Роман-виховання» в інтерпретації Роберта Музіля («Сумяття вихованця Терлеса»): особливості внутрішнього конфлікту». Дана проблема є дуже актуальною в наш час, адже мало хто з письменників звертав і звертає увагу на проблему людського в людині. Музіль зі своїм «Сумяттям...» нітрохи не застарів, а навіть випереджає сучасну українську літературу, яка віддавна звикла ігнорувати теми, яких суспільство не перетравлює, а відтак може послужити прикладом для наших письменників. Особливо хотілося б знати, як на «Сумяття вихованця Терлеса» реагували педагоги?Зазвичай сюди відносять (у хронологічному порядку) наступні основні зразки цього жанрового різновиду: «Киропедія» Ксенофонта (античність), «Парцифаль» Вольфрама фон Ешенбаха (середні віки), «Гаргантюа і Пантагрюель» Рабле, «Симпліцисимус» Гримельсгаузена (епохи Відродження), «Телемак» Фенелона (неокласицизм), «Еміль» Руссо (оскільки в цьому педагогічному трактаті є значний елемент роману), «Агатон» Віланда, «Тобіас Кнаут» Вецеля, «Біографії у висхідній лінії» Гиппеля, «Вільгельм Мейстер» Гете (обидва романи), «Титан» Жан-Поля (і деякі інші його романи), «Девід Копперфілд» Діккенса, «Пастор голодного приходу» Раабе, «Зелений Генріх» Готфріда Келлера, «Щасливчик Пер» Понтоппідана, «Дитинство», «Отроцтво» і «Юність» Толстого, «Звичайна історія» і «Обломов» Гончарова, «Жан Крістоф» Ромена Роллана, «Будденброки» і «Чарівна гора» Томаса Манна, а також роман «Сумяття вихованця Терлеса» Роберта Музіля та інші. Одні романи мають істотно біографічний і автобіографічний характер, інші - ні; в одних організуючим началом є чисто педагогічна ідея виховання людини, в інших її немає навіть в думках; одні побудовані в суворо хронологічному плані виховного розвитку головного героя і майже зовсім позбавлені сюжету, інші, навпаки, володіють складним авантюрним сюжетом; ще істотніші відмінності, повязані з відношенням цих романів до реалізму і, зокрема, до реального історичного часу. Самий зміст цієї постійної величини (готового і незмінного героя) і самі ознаки його єдності, постійності і самототожності можуть бути дуже різними: починаючи від тотожності порожнього імені героя (у деяких різновидах авантюрного роману) і кінчаючи складним характером, окремі сторони якого розкриваються лише поступово, впродовж всього роману. Сам герой, його характер стають змінними величиною у формулі цього роману. Сама по собі концепція світу як досвіду, як школи в романі виховання була дуже продуктивна: вона повертала світ іншою стороною до людини - якраз тією стороною, яка була чужа до цього роману; це привело до радикального переосмислення елементів романного сюжету і відкривало для роману нові і реалістично продуктивні точки зору на світ.Події роману розгортаються у напіввійськовому навчальному закладі - конвікті (Музіль навчався у кадетському корпусі), де сини з найкращих родин здобувають освіту. Отака характеристика, вірніше самохарактеристика, оскільки автор бачить світ очима Терлеса і знає про цей світ не більше, ніж його герой. Однак одразу ж зясувалося, що життя в конвікті не для Терлеса, малий страждав від туги за домівкою, він не брав участі в забавах ровесників, щоночі засинав, вмиваючись сльозами, і жив тільки листами, які писав додому. «При тому згадка про батьків чимраз більше оберталася для нього на простий привід, щоб знову зазнати насолоди викликати в собі це егоїстичне страждання, яке залишало його в хтивій гордості, неначе у відлюдненій каплиці, де біль самобичування змішується й возноситься до небес із миррою сотень палахкотливих свічок і сотень очей святих образів» [12, 176]. "На Терлеса ніби найшло якесь божевілля, побуджуючи сприймати речі, події й людей двозначно.Вивчення та аналіз низки літературних джерел, проведені літературні дослідження дають можливість зробити наступні висновки та узагальнення: Першим своїм твором Музіль ще не заявив про свій письменницький дар, але, поза всяким сумнівом, уже виявив себе як тонкий психолог і знавець людської душі. Музіль досліджує формування внутрішнього світу людини, що відбувається під тиском світу зовнішнього. Письменник не приховує, що зовнішній світ цікавить його, оскільки він дотичний із внутрішнім світом його героя - не більше. Герої Музіля живуть ніби поза реальним часом; суспільство, влада чи держава для них - якісь ворожі феномени ірраціональної, якщо не відверто містичної природи. Стиль роману «Сумяття вихованця Терлеса» та його аж ніяк не фрагментарна й не розірвана форма перебувають у певній опозиції до розчахнутих прірв його змісту.
План
ЗМІСТ
Вступ
Розділ І. Місце роману «Сумяття вихованця Терлеса» у творчості Роберта Музіля і в контексті жанрової традиції «роман-виховання»
1.1 Особливості жанрової традиції «роман-виховання»
1.2 Місце роману «Сумяття вихованця Терлеса» у творчості Роберта Музіля
Розділ ІІ. Особливості «роману виховання» за твором Роберта Музіля «Сумяття вихованця Терлеса»
2.1 Образ Терлеса та його середовища в романі
2.2 Особливості внутрішнього конфлікту вихованця Терлеса в романі Роберта Музіля „Сумяття вихованця Терлеса”
Висновки
Список використаної літератури
Вывод
Вивчення та аналіз низки літературних джерел, проведені літературні дослідження дають можливість зробити наступні висновки та узагальнення: Першим своїм твором Музіль ще не заявив про свій письменницький дар, але, поза всяким сумнівом, уже виявив себе як тонкий психолог і знавець людської душі. Музіль досліджує формування внутрішнього світу людини, що відбувається під тиском світу зовнішнього. Письменник не приховує, що зовнішній світ цікавить його, оскільки він дотичний із внутрішнім світом його героя - не більше.
Роман Музіля, а особливо його центральна частина, повинен був стати гротесковим виразом основних тенденцій життя, якими вони представлялися йому в цей період нездійснених очікувань. У цьому романі вже чітко сформульована центральна проблема всієї творчості Р. Музіля: проблема внутрішнього конфлікту в людині.
Музіль детально описував найдрібніші зміни настроїв, бажань та відчуттів героїв, але уникав зображати великі почуття - не тому, що у них не вірив, а тому, що їх у своїх сучасників не зміг знайти.
Герої Музіля живуть ніби поза реальним часом; суспільство, влада чи держава для них - якісь ворожі феномени ірраціональної, якщо не відверто містичної природи. Зло зазвичай оточує героїв з усіх боків, воно завжди готове зустріти людину в найнесподіванішу для неї мить.
«Сумяття вихованця Терлеса» - спогади молодого чоловіка «із надзвичайно витонченою і вразливою душею» про події своєї юности». Щодо брутальності, то не скажеш, що цим подіям її бракує. По суті, все його життя в цей критичний період складалося лишень з усе нових і нових спроб нізащо не відстати від своїх брутальних, дужчих приятелів - і глибокої внутрішньої байдужості до цього прагнення. Герой Музіля слабкий і роздвоєний.
Стиль роману «Сумяття вихованця Терлеса» та його аж ніяк не фрагментарна й не розірвана форма перебувають у певній опозиції до розчахнутих прірв його змісту. Але це і є манера письменника Музіля, навіть його мистецька ціль - раціонально відтворити матерії "нераціоїдні".
У юних душ немало сумяття, і в світовій літературі про те є немало оповідань. У Терлеса, вихованця привілейованого закритого інтернату, головного сумяття два. Одне з них викликане математикою. У якийсь момент хлопчик раптом усвідомлює всю дивність математичних операцій з уявними числами, зокрема з квадратним коренем з мінус одиниці.
Друге, ще істотніше сумяття Терлеса. Залишаючись в запропонованому самим Музілем крузі понять, його герой проходить цей відрізок, піддававшись випробуванню негативними величинами. З традиційної схеми «Романа-виховання» виключаються чи не всі позитивні імпульси, які впливали б на героя ззовні, все, що відвіку повелося вважати таким, що ушляхетнює, прославляє душу. Немає першого трепетного кохання, цього майже неодмінного сюжетного мотиву оповідань про дитинство і отроцтво, - є напружений, гидливо-незборимий інтерес до жінки легкої поведінки. Немає чистої юнацької дружби - є страшна історія витонченого фізичного і психічного катування, якому однокашники Терлеса піддають одного з вихованців, що провинився в дрібній крадіжці. Терлеса ця витончено садистська процедура і відштовхує і зачаровує одночасно; він вбирає в себе ці враження, задовольняючи ще жадання пізнання, що тільки прокидається, інтуїтивну, повноту життєвого досвіду.
У романі про Терлеса надзвичайно важливо і те, як Музіль малює оточення свого героя. Жорстокість молодиків, що ухитряються в садизмі не просто психологічний зрив перехідного віку; вони вже встигли засвоїти і підвести під цю жорстокість цілу філософію, і якнайглибша прозорливість Музіля в тому, що постулати цієї філософії виводяться у нього, по суті, з того ж джерела, що і «сумяття» Терлеса.
Одна з центральних ідей роману полягає в попередженні від всякого штучного, насильницького досліду над людством.
Список литературы
1. Аникин Г.В., Михальская Н.П. История австрийской литературы: Учебное пособие. - М.: Высш. шк., 1975. - 526с.
