Розвиток та вдосконалення контрольно-ревізійної системи в державному управлінні - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управлінняЗахист відбудеться 5 липня 2005 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.810.02 у Національній академії державного управління при Президентові України за адресою: 03057, м. Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії державного управління при Президентові України (03057, м. Проведено комплексне дослідження еволюції державного контролю й аналіз закономірностей організації державного фінансового контролю й аудиту за кордоном. Вказано на необхідність широкого застосування адекватної світовій практиці форми контролю - державного аудиту та прийняття рамкового законодавчого акта "Про державний аудит". Усовершенствована классификация контроля в механизме управления, определены сущность и понятие контрольно-ревизионной системы в государственном управлении.У цих умовах особливого значення набуває питання розвитку та вдосконалення контрольно-ревізійної системи в державному управлінні. ревізійний управління фінанси майно Протягом останніх років в Україні постійно ведуться дискусії щодо необхідності реформування системи державного фінансового контролю. Про необхідність впровадження змін свідчать ознаки дублювання та паралелізму у сфері бюджетного контролю; відсутність єдиних концептуальних засад організації державного фінансового контролю, цілісності і чіткості його понятійного апарату; слабкість системи правових норм та методології контрольної діяльності, а також неналежний рівень контролю позабюджетних державних фінансів. Очевидно, що час вимагає критичного переосмислення принципів організації контрольно-ревізійної системи в державному управлінні, у тому числі структури, форм та методів діяльності її субєктів. Свої рекомендації з питань удосконалення прозорості та підзвітності в управлінні державними фінансами, а також організації контролю в цій сфері надають зарубіжні експерти проекту ПРООН з урядування "Доброчесність на практиці", проекту Європейського Союзу програми TACIS "Аудит державних фінансів", спільного проекту Шведського агентства міжнародного розвитку (SIDA) і Шведського інституту державного управління (SIPU) "Підтримка реформи державного управління в Україні", інших впливових міжнародних організацій.У першому розділі - "Теоретико-організаційні та інституційні засади становлення контрольно-ревізійної системи в державному управлінні" - за результатами вивчення аналітичних праць вітчизняних фахівців та науковців автор дійшов висновку, що на сучасному етапі розвитку державності і формування наукової думки не сформульовані єдині концептуальні засади щодо шляхів реформування державного фінансового контролю. Аналізуючи доробки науковців щодо термінів "державний контроль" та "фінансовий контроль", наведено схему співвідношення внутрішніх сегментів фінансового контролю та визначено роль і місце державного фінансового контролю, який є невідємною складовою державного управління та обовязковою умовою нормального функціонування бюджетно-фінансової та фінансово-кредитної систем, що здійснюється уповноваженими державними органами контролю за формуванням, розподілом та витрачанням матеріальних ресурсів через державний сектор економіки. Виходячи з вимог сучасного розвитку державного управління та з метою розвязання проблеми побудови стійкої й ефективної моделі контрольно-ревізійної системи в державному управлінні, у розділі обґрунтовано необхідність визначення предмета державного фінансового контролю та виокремлення категорії контролю публічних фінансів і майна. Базуючись на конституційних засадах державного устрою, управління й контролю, з-поміж контролюючих та наглядових органів в окрему групу виділено субєкти державного фінансового контролю спеціальної компетенції, до яких віднесено Рахункову палату, органи державної контрольно-ревізійної служби та підрозділи внутрішнього контролю й аудиту органів державного управління, а також Рахункову палату Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Узагальнюючи зарубіжний досвід, автор групує верховні інститути державного фінансового контролю за їх функціональними ознаками: 1) рахункові трибунали (суди) - нейтральні авторитетні колегіальні органи з експертизи фінансових операцій та адміністративних рішень (Німеччина, Португалія, Італія, Нідерланди, Франція, Бразилія, Бельгія, Іспанія, Румунія); 2) рахункові (контрольні) палати - органи, що здійснюють контроль за виконанням бюджету та дотриманням фінансово-бюджетної дисципліни від імені парламенту (Австрія, Угорщина, Польща, Болгарія, Японія); 3) національні управління аудиту (управління Генерального аудитора) - незалежні колегіальні (Чехія) та монократичні (Канада, Данія, Великобританія, Ірландія, Ісландія, Австралія, Ізраїль) державні органи, які уповноважені проводити фінансовий та адміністративний аудит державного сектора, проте також за протекцією верховного виборного органу.

Основний зміст роботи