Розвиток та етимологія давньогрецької міфології - Реферат

Давньогрецька міфологія була основою розвитку однієї з найдавніших цивілізацій світу - Стародавньої Греції, колиски сучасної цивілізації. Розглядаючи богів, божеств та героїв давньогрецьких міфів, можна побачити розвиток сучасного суспільства: як воно змінювало своє ставлення до сил природи, до суспільного та індивідуального. Характерними особливостями давньогрецької міфології були уособлення та наділення душею явищ природи - анімізм - та повязана з ними людиноподібність богів та тлумачення їхньої поведінки за допомогою міфів.Що можна розповісти про міфи? Ми зазвичай сприймаємо міфи як античні, біблійні та інші давні "перекази" про те, що відбувалося до появи людини на землі, про героїчні подвиги античних героїв і богів. Міф - означає сказання, переказ. У результаті обробки стародавніх джерел виявився дивний факт основою всіх священних книг мусульман, християн і буддистів є ті ж самі перероблені сказання та перекази. Змінюються тільки імена, місця описаних подій і, природно, народи, які створили міфи.ІІ - Олімпійський (повязаний з патріархатом (Зевс - чоловік) і примітивними формами раннього рабства, переходом до так званого художнього героїзму (герої-напівбоги) і далі - остаточний розклад первіснообщинних формацій, занепад ранніх форм рабовласництва у формах крито-мікенської культури. III - Загибель наївної міфології як самостійної творчості (проте відбувається зростання ролі міфологічних художніх форм для вираження рабовласницької ідеології міст-полісів, а далі - епохи еллінізму). Природна річ водночас була і оживлена, і наскрізь матеріальна - вона стала для людини фетишем, предметом поклоніння. Плюш, і виноградна лоза - фетиші Діоніса, критський Зевс - бик (порівняйте - пізніше громовержець), раніше Геру і Афіну ототожнювали з тваринами - Гера ("волоока") - корова; Афіна ("совоока") - сова, символ архетип мудрості). Щоб щось створити власними руками, людина мала вивчити будову предметів, їх склад та сутність, тобто наблизитись до наукового погляду на світ.Міфологія була для греків і римлян животворним джерелом матеріальних і духовних цінностей, згодом вона стала фундаментом Античної культури. Міфи сприймалися давніми людьми як "таємне-знання, що передавалося від покоління до покоління. За формою міф нагадує казку, але відрізняється від неї тим, що казка завжди сприймалась як вигадка, витвір фантазії, а міф - як дійсність, що була основою розуміння місця людини у Всесвіті. Тому, згадуючи той чи інший міф зазначають конкретний твір, за яким він подається, бо в різних творах наведено різні версії одного й того самого міфу. В античній літературі ми знаходимо міфи про походження світу і богів та боротьбу богів із гігантами та титанами: Так, про життя Богів на Олімпі дізнаємося з поем Гомера "Іліада" та "Одіссея".Пізніше культ Землі ввібрав також шанування Реї, Деметри, Персефони та інших божеств, повязаних із хліборобством. Боги уявлялися грекам за тією чи іншою працею: Гермес і Пан пильнували отари, Афіна вирощувала маслинові дерева тощо. У тогочасних віруваннях греків збереглися залишки первісних релігій - фетишизму: наприклад, шанування каміння, особливо дельфійського омфала), тотемізму (орел, сова, корова й інші тварини були постійними атрибутами богів, а самі боги нерідко зображувались у вигляді тварин), магія. Ці боги - Посейдон, Аїд, Гера, Деметра, Гестія, Афіна, Афродіта, Аполлон, Артеміда, Гефест, Арес та інші - розглядалися вже як якась родина чи держава, що має свого верховного главу - "батька людей і богів". Зображені в "Іліаді" та "Одіссеї" палац Зевса на Олімпі із золотими стінами та підлогами, розкішні вбрання богинь, а також постійні чвари, розбрат та інтриги між богами стали своєрідним віддзеркаленням життя грецької родової аристократії.У прадавні часи навкруги теплого й привітного Середземного моря склалися три культури. Третя була весела й найбільше полюбляла життя. То була культура жителів Пелопонесу, яких протягом історії їх існування називали різними іменами. Та їхні боги були дуже подібні до людей. Боги дуже полюбляли смачні страви, були не проти випити, аж до нестями їм подобалися земні жінки, а богині були не проти кохання смертного.

Зміст

Вступ

1. Походження міфів

2. Періоди розвитку давньогрецької міфології

3. Етимологія "міф" і "міфологія"

4. Цикли давньогрецької міфології

5. Значення давньогрецької міфології

Висновки

Список використаних джерел