Основні тенденції і етапи розвитку світового господарства. Особливості процесів міжнародного поділу праці та інтернаціоналізації виробництва в умовах сучасного світу. Визначення тенденцій розвитку структури світового господарства на межі тисячоліть.
У міжнародних масштабах переміщуються не лише товари, а й фактори виробництва, насамперед капітал та робоча сила. Посилюється інтернаціоналізація виробництва й усього господарського життя, що стало основою формування світового господарства. Наведені вище міркування відображені у понятті світове господарство: • світове (всесвітнє) господарство - це сукупність національних господарств, взаємозвязаних міжнародним поділом праці, міжнародними економічними відносинами [1, с 7]; • сучасне світове господарство - це сукупність національних економік, що перебувають у тісній взаємодії і взаємозалежності, глобальний економічний організм, підпорядкований обєктивним законам ринкової економіки [3, с. Згідно з четвертим визначенням міжнародна економічна система розглядається як результат взаємодії усієї сукупності світогосподарських звязків та продуктивних сил із задіянням механізму регулювання та управління, як система якісно вищого рівня, ніж проста сукупність національних економік різних держав.Діалектика міжнародних економічних відносин полягає, по-перше, в тому, що тенденція до економічної самостійності, зміцнення національних господарств окремих країн призводять в підсумку до зростаючої інтернаціоналізації світового господарства, відкритості національних економік, поглиблення міжнародного поділу праці. Становлення світового господарства пройшло декілька історичних етапів, протягом яких економічні звязки між різними організаційними формами людської спільноти (племя, рід, нація, держава тощо) еволюціонізувалися і вдосконалювалися, спочатку маючи форму одиничних (випадкових) варіантів домовленостей, ці звязки за рахунок постійного збільшення їх кількості, підключення нових субєктів, розширення кола обєктів, які поступово перетворилися в складну сукупність відносин, що так чи інакше торкаються інтересів всіх країн світу. Лише після завершення процесу формування світового господарства, яке можна характеризувати, як сукупність національних економік, повязаних між собою системою мобільних факторів виробництва, став можливим розгляд міжнародних економічних відносин, як визначального елементу надзвичайно складної і динамічної системи, якою є світове господарство, як єдиної взаємозвязаної системи. У результаті трансформацій, які відбулися в країнах Центрально-Східної Європи, переходу їх до ринкової економіки паралельно і у взаємозвязку реалізуються обєктивні процеси їх інтеграції в світове господарство. В економічно розвинутих країнах, частина яких досягла постіндустріальної стадії розвитку, тенденції діяльності промисловості і господарства в цілому складаються під впливом динамічних процесів науково-технічної та інформаційної революції.Його не треба ототожнювати зі світовою економікою, яка стосується здебільшого продуктивних сил, їхніх національних та регіональних особливостей. Не потрібно його ототожнювати і зі світовим ринком. Відмінність світового господарства від світового ринку полягає в тому, що воно проявляється насамперед через міжнародний рух факторів виробництва та товарів (меншою мірою). Світове господарство поєднує усі основні параметри світового ринку і доповнює його новими суттєвими рисами, повязаними з міжнародною мобільністю факторів виробництва.
План
Зміст
Вступ
1. Основні тенденції і етапи розвитку світового господарства
2. Світове господарство: тенденції розвитку структури на межі тисячоліть
3. Сучасні тенденції розвитку міжгалузевих систем господарства світу
Висновок
Список використаної літератури
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
