Розвиток сучасного музичного мистецтва та основних його напрямків - Курсовая работа

Сьогодні, коли “зовнішній світ” переживає великий інформаційний вибух, коли прийнято говорити про нову інформаційну цивілізацію, ми знову і знову звертаємося до мистецтва як до способу пізнання і самопізнання, способу отримання цілісного уявлення про світ, про місце людини в світі. Музика, як один із сильних засобів емоційної дії, може встановлювати цілісність внутрішнього світу людини, може зіграти значну роль у формуванні людини нового часу, у виробленні системи цінностей, відповідних до сьогоднішнього дня. Саме в другій половині 20-го ст. музиканти змогли реалізувати здібність свого мистецтва обєднувати людей, вміло створюючи в гігантській аудиторії потужні емоційні вибухи - як благотворні так і руйнівні. Сучасна музкультура вбирає в себе дві основні сфери: музику елітарного характеру (традиційна класика, що включає всі авангардні напрямки 50-70-х рр., основні напрямки джазу) і музику, яка стала частиною "масової культури" (т. зв. поп-музика, традиційна естрада і мюзик-холл) . На сьогоднішній день "музика для всіх" та "музика для еліти" розвиваються ізольовано одна від одної.Серед багатьох чинників, які впливають на психологічний стан сучасної людини, і молоді зокрема, музика займає одне з провідних місць. Оскільки відомо, що з самого початку виникнення людської спільноти музика була знаряддям пізнання і змінення життя. В медицині різні напрямки музикотерапії використовують не лише вплив на емоційну сферу людини, а й вібрації і резонанси які музика викликає. Дослідження підтверджують фізіологічну гіпотезу музикотерапії поєднання ритму музики з біоритмікою людини [4. Доведено, що музика може заспокоювати нервову систему чи збуджувати, прискорювати роботу серця та дихання чи уповільнювати, підвищувати артеріальний тиск чи нормалізувати, спазмувати мязи чи розслаблювати, підвищувати рівень ендорфіну (речовина, яка виробляється в мозку і сприяє підвищенню життєвого тонусу людини, усуненню больового синдрому тощо) , регулювати температуру тіла, активізувати імунітет, стимулювати вироблення гормонів, що блокують стресМузиканти другої половини 20-го століття відчули тісний звязок із слухачами. Класика, джаз і рок мають спільний корінь - традиції фольклору. Це особливий спосіб життя в музиці, в якому обєднались композиторська творчість та імпровізація, музика і сценічне дійство, живий звук голосу чи інструменту і складні ефекти електронної музики. Якщо рок-музика говорить від імені інтернаціональної аудиторії, то джазова культура протягом довгого часу була голосом конкретного етнічного середовища - афро-американського населення США. Специфіка розвитку музики як масової "культури" призвела до того, що вона фактично стала частиною індустрії, в якій музикант відіграє роль ефектного сценічного персонажа, а музика не більш ніж засіб одержання прибутку.Витоки багатьох музичних напрямків, які виникнули в 20-ому ст., можна віднайти у фольклорі афроамериканців - нащадків рабів, привезених Африки. Музика займає важливе місце в житті народів Чорної Африки : вона супроводжує їх під час релігійних обрядів, ритуалів, свят і повсякденних справ. Африканська музика - це передусім спів, в якому чергуються сольні та хорові партії. Багатоголосся, гармонія та мелодії із європейської музичної традиції взаємодіють в спірічуелі з виразними засобами африканської музики. Очевидно, в результаті обєднання трудових пісень і спірічуела виник ще один жанр афроамериканської музики - блюз (blues, від blue devils - меланхолія, ниття або від to feel blue - сумувати) .В 20-му ст. в США появляється новий вид музичного мистецтва - джаз (jazz) . Джазовий імпровізатор - це не композитор і виконавець водному обличчі, а особливий тип художника, який творить у тісній співпраці із ансамблем. В американському джазі, особливо коли грають чорні музиканти, виразно звучать блюзові ноти (риса афроамериканської музики) . Виражальні засоби, які використовують музиканти, в сукупності творять той чи інший стиль джазу. Розрізняли ново орлеанський, чикагський та нью-йоркський види такої музики, яку в сукупності називали традиційним джазом.Попри музику, яка виходила із класичної європейської традиції, були представлені блюз, джаз, кантрі та ін. Ритм-енд-блюз залишався привілеєм тільки чорних слухачів. Значно зріс інтерес білої молоді до ритм-енд-блюзу. Він розумів, що назва "ритм-енд-блюз "(музика чорних) може викликати незадоволення білих слухачів, тому запропонував іншу - рок-н-ролл (rocknroll - коливатись та повертатись) . До середини 50-х рр. Рок-н-рол оформився як самостійний , відмінний від ритм-енд-блюзу, музичний напрямок.До середини 60-х рр. Криза була подолана, і в США почали розвиватись нові напрямки рок-музики. В основі кантрі-року лежить вокальна та інструментальна музика сільських жителів, а фолк-року - традиції міської пісні. Історія кантрі-року розпочинається із появою групи "Креденс Кліру отер Рівайвал" (Creedence Clearwater Revival - Відродження віри чистої води) , що була створена в 1959р.,

Зміст

Вступ

Розділ 1. Музика як психофізіологічний чинник впливу на особистість дитини

Розділ 2. Напрямки сучасної музики

2.1 Стан розвитку музичного мистецтва на сучасному етапі

2.2 Афро-американська музика

2.3 Джаз

2.4 Рок-н-рол

2.5 Рок-музика

Розділ 3. Вплив сучасної музики на формування музичної культури учнів

Висновки

Список використаної літератури