Розвиток спеціальної готовності до шкільного навчання у старших дошкільників засобами дидактичних ігор - Курсовая работа

Актуальність дослідження визначається тим, що у звязку зі стрімкими змінами в житті суспільства, прослідковується збільшення потреби в механізмах швидкої адаптації дошкільників до вимог сучасної шкільної освіти. У звязку з цим, в дошкільній освіті, поряд зі збереженням провідних педагогічних традицій і освітніх цінностей, виробляються нові підходи і стратегії навчання, відбуваються серйозні перетворення навчальних програм. Найважливішою умовою швидкої адаптації, успішного і ефективного навчання з перших років перебування дитини в школі, є відповідний рівень її підготовленості, який передбачає не тільки наявність необхідних умінь і навичок, а й певний рівень психічного, соціального і фізичного розвитку. Так як саме період дошкільного дитинства, який передує вступу дитини до школи, є важливим етапом у формуванні її особистості, а знання, вміння і навички, отримані дитиною в дошкільному віці, мають основне значення для успішного навчання в школі. Нові дані про потенційні можливості розвитку дитини в дошкільні роки, поглиблення розуміння широкого спектру особливостей, які притаманні цьому віку і його значущості для всього подальшого розвитку особистості, дозволяють шукати нові, найбільш вірні психолого-педагогічні підходи до навчання і розвитку дошкільнят, що в свою чергу забезпечує успішність подальшого навчання в школі.В останні десятиліття не слабшає актуальність вчених до проблеми вікового розвитку, готовності дітей до навчання в школі. Навчання спирається на розвиток і в процесі навчання коли використовуються ті досягнення дитини, яких вона досягла у своєму розвитку. Навчання і розвиток відбуваються не синхронно, процес розвитку випереджає навчання [96, с.34]. В рамках досліджень готовності дитини до школи проводяться дослідження, спрямовані на формування у дошкільнят умінь і навичок, необхідних для успішного навчання в школі, розглядаються питання можливості початку навчання в школі в більш ранньому віці. Перехід до навчання в школі змінює весь спосіб життя дитини і передбачає послідовне, навмисне засвоєння знань, вміння узагальнювати і систематизувати.У цей період, дошкільне характеризується зрілістю мотивів навчальної діяльності, тобто готовністю до нової для дитини соціальної ролі - ролі учня з відповідними правами та обовязками, бажання вчитися, сформованістю комунікативних навичок, що проявляється у вмінні спілкуватися з дорослими і однолітками, певний рівень емоційного і вольового розвитку. Проте, досить велика кількість дітей старшого дошкільного віку емоційно нестійкі, демонструють підвищений рівень тривожності, яка проявляється в спілкуванні з дорослими та іншими дітьми, в невмінні впоратися зі скрутними ситуаціями. Варто виділити групи мотивів навчання, що характерні для старших дошкільників: широкі соціальні мотиви навчання, чи мотиви, повязані «з потребами дитини в спілкуванні з іншими людьми, в їх оцінці і схваленні, з бажаннями учня зайняти певне місце в системі доступних йому суспільних відносин»;мотиви, повязані безпосередньо з навчальною діяльністю, або пізнавальні інтереси дітей, потреба в інтелектуальній активності і в оволодінні новими уміннями, навичками і знаннями [18, с.18]. Інтелектуальний розвиток старшого дошкільного віку проявляється в досягненні достатнього для початку систематичного навчання рівня зрілості пізнавальних процесів, таких як увага, память, мислення і уяву, сформованість мови, наявність кругозору і певного запасу знань, володіння дитиною певними вміннями і навичками, сформованість загальних інтелектуальних умінь. В дитячому віці у дитини формується така поведінка, при якій дитина прагне досягти певних цілей, і це можна назвати «першими ознаками інтелекту», в подальшому ж формується символічне інтуїтивне мислення, без якого неможливе подальше формування інтелекту.Ідея поєднання навчання з грою належить німецькому педагогу Ф.Фребелю, який розробив теорію гри, показавши її значення в навчанні дошкільнят і охарактеризувавши її як вищий щабель дитячого розвитку. Поетапне відпрацювання розумових дій і понять в грі зазвичай відбувається стихійно, але при відповідних методах вихователя нею можна значно підвищити ефективність цього процесу. В іграх відбувається перехід мислення дітей на більш високий рівень абстракції і узагальнення. Автори роблять висновок, що організація самостійної спільної діяльності залежить від будови самої гри, від особливостей її правил і що ця проблема вимагає подальшого вивчення. Бондаренко переконливо доводять, що дидактична гра як форма навчання старших дошкільників робить процес навчання більш результативним, більш привабливим для дітей, дозволяє уникнути нудьги, шаблону, прищеплює любов до розумової праці.Оцінка результатів: 2 бали - дитина самостійно справляється із завданням, правильно відповідає на питання. 1 бал - дитина справляється із завданням з дозованим допомогою дорослого або з другої спроби. В результаті вимірювання первинного рівня сформованості математичної готовності до шкільного навчання у старших дошкільників були отримані дані

Зміст

Вступ

Розділ І. Теоретичні підходи до проблеми формування спеціальної готовності до шкільного навчання у старших дошкільників засобами дидактичних ігор

1.1 Формування спеціальної готовності до шкільного навчання у старших дошкільників, як один з напрямків підготовки до школи

1.2 Характеристика особливостей знань, умінь і навичок дітей старшого дошкільного віку

1.3 Вплив дидактичних ігор на формування спеціальної готовності до школи у дітей старшого дошкільного віку

Розділ 2. Експериментальна перевірка впливу дидактичних ігор на процес формування спеціальної готовності до шкільного навчання дітей старшого дошкільного віку

2.1 Вимірювання первинного рівня сформованості спеціальної готовності до шкільного навчання у старших дошкільників.

2.2 Методика формування спеціальної готовності до навчання у старших дошкільників засобами дидактичних ігор.

2.3 Аналіз проведеного дослідження

Висновки

Список використаних джерел

Додатки