Розвиток співацького голосу дітей та юнацтва: методичні основи мутаційного періоду - Магистерская работа

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім.Згідно з “Концепцією національного виховання” (1995 р.), належну увагу в оновленій системі музичного виховання і освіти приділено питанням розвитку естетичної культури й художніх здібностей особистості дітей та юнацтва. У 1912 році був заснований Державний інститут музичної науки, який займався питаннями створення єдиного методу навчання співу. На конференції розглядалися проблеми співацького розвитку дітей у віці до 10-11 років, тобто до появи мутації голосу. Отже, недостатня дослідженість проблеми, а також протиріччя між значущістю мутаційного періоду в розвитку співацького голосу дитини як одного з найважливіших етапів процесу формування вокальної культури дитини і як складової загальної естетичної культури, та необхідності врахування особливостей даного періоду протягом всього вокального навчання і відсутністю науково-методичного забезпечення цього процесу зумовили вибір теми магістерського дослідження - “Розвиток співацького голосу дітей та юнацтва: методичні основи мутаційного періоду”. У дослідженні ми виходили з гіпотези про те, що розвиток співацького голосу буде ефективним завдяки систематичності та безперервності занять сольним співом, не виключаючи період мутаційних змін; урахуванню психологічно-фізіологічних особливостей розвитку співацьких голосів відповідно до статі та віку юного співака; оволодінню навичками акустичного та регістрового співу; дотриманню гігієни голосу у відповідності із індивідуальними особливостями юного співака.Ефективність музичного розвитку дітей в цілому і формування в них співацьких навичок залежить в повній мірі від систематичності занять співом. Звідси й відповідальність вчителя за звучання свого голосу: діти автоматично будуть брати його за еталон. Здатність співати виявляється у дітей з 2 років, і до 7 років спів зберігає суто фальцетний характер. До 13 років у голосі, навіть при використанні суто фальцету, починають проявлятися елементи грудного звучання, і діапазон розширюється до октави або децими (до 1-й октави - мі-фа-2-й октави). На ранньому етапі виховання голосу співаку, як радить Ламберті, слід “навчатися більше розумом, а не голосом, тому що втомивши його, ніякими засобами не приведеш його знов у гарний стан” [63,127].Систематичні заняття співом при правильному звукоутворенні та дотриманні усіх гігієнічних норм зміцнює серцево-судинну систему, дихальну мускулатуру, збільшує життєву місткість легенів дітей, підлітків, що цілюще впливає на їх стан здоровя. Ріст частин гортані і координації її роботи з дихальним апаратом і резонаторами відбувається значно рівномірніше, якщо дитина й до мутації, і в самому її початку весь час займалась співом [50, 13]. У тих самих кліматичних умовах, в залежності від індивідуальних особливостей організму (від стану здоровя психіки й розвитку), мутація може бути ранньою (з 11 років) чи запізнілою (старше 17 років). Вони можуть співати двома голосами: дитячим і більш низьким, близьким за звучанням до чоловічого голосу, роблячи різкі переходи від одного до іншого. Діапазон тенорів, як правило, не перевищує децими, у баритонів і басів (останніх влучно називають “підбасками” через несформованість тембрового забарвлення) голос рідко виходить за межі октави, виявляючи тенденцію до “зсування” вниз за діапазоном, і лише пізніше зявляються ознаки типологічного розширення - у баритонів - угору, у басів - униз [104, 147-148].Ефективність музичного розвитку дітей в цілому і формування у них співацьких навичок залежить в повній мірі від систематичності занять співом, від того, які методи використовуються в ході цих занять, від відповідних педагогічних умов, від принципів, на яких базується весь процес вокального навчання та виховання. Методи явної візуалізації - це методи, де рухи та положення складових голосового апарату ми можемо бачити очима або за допомогою дзеркала. Використання установки ротових мязів “на посмішку” доцільно рекомендувати тоді, коли учень співає “заглибленим” звуком або має схильність до використання вокальної техніки з великою назалізацією, коли звук має яскраву “гугнявість”. Використовуючи прийом “позіху”, треба відмітити, що для впливу на голосоутворення вирішальне значення має не стільки процес “позіху”, скільки початкова дія його механізму, яка включає в роботу комплекс мязів, що забезпечують фонаційний процес. “Вокальна практика показує, що під час співу висхідного звукоряду складності голосоутворення виникають з двох причин: на певних голосних гортань піднімається, отже цей рух слід затримати; на інших голосних гортань має тенденцію до надмірного пониження, тому цей процес треба зменшити.Заздалегідь підготовлюючи слух учня до відчуття музичності, навчаючи його практично і жартома, за допомогою фортепіано та асарреііа, потрібно заставляти його співати не поспішаючи та при повільному темпі не цілі гами, як це робиться при співі дорослих, а тільки тетрахорди у примарній зоні, які він буде виспівувати без зусиль.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Наукові засади розвитку співацького голосу дітей та юнацтва

1.1 Вокальне виховання дітей та юнацтва

1.2 Особливості вокального навчання в мутаційний період та гігієна співацького голосу підлітків

1.3 Методи співацького навчання дітей та юнацтва

Розділ 2. Мутація голосу та її вплив на вокальне виховання дітей та юнацтва

2.1 Розвиток співацького голосу дитини в предмутаційний період

2.2 Мутаційний період та охорона співацького голосу підлітків

2.3 Післямутаційний період та проблеми визначення співацького голосу юнацтва

Загальні висновки

Список використаних джерел

Додатки