Аналіз сучасного стану соціальної педагогіки в Україні, її специфіка щодо інших галузей. Основні умови та причини виокремлення соціальної педагогіки в культурі індустріального суспільства. Поняття соціального виховання та принципи його гармонізації.
Аннотация к работе
ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наукДисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.05 - соціальна педагогіка. У дисертації на основі аналізу сучасного стану розвитку вітчизняної соціальної педагогіки, її звязків з педагогікою, соціологією, культурологією обґрунтовано необхідність розробки культурологічних теоретико-методологічних основ соціальної галузі педагогіки, формування її культурологічної парадигми, розроблено модель культурологічного підходу для дослідження розвитку соціальної педагогіки в соціокультурному контексті. На підставі аналізу взаємовпливу культури і соціального виховання протягом філогенезу зясовано умови, причини виникнення соціально-педагогічної ідеї в Античності та соціальної педагогіки за індустріальної доби. Виявлено предметно-сутнісні основи соціальної педагогіки та її провідний принцип з позиції культурологічної парадигми.Виокремлення соціальної галузі педагогічних наук в попередньому - індустріальному - суспільстві свідчить про необхідність дослідження та зміцнення соціальної консолідації саме виховними засобами в умовах демократизації соціуму, підсилення індивідуалізаційних аспектів у ньому. Однак, незважаючи на те, що сучасні культурологи і педагоги взаємодоповнюють зусилля один одного у дослідженні культурологічних основ педагогіки, зокрема соціальної її галузі, культурологічна парадигма соціальної педагогіки не виділяється. Отже, виникла низка протиріч: 1) соціальна педагогіка як галузь педагогіки, що належить до комплексу наук про людину і суспільство, має відповідати потребам культури інформаційної доби людства, щоб сприяти соціальному розвитку людини і соціуму, однак досліджень, які визначали би відповідні перспективи соціальної галузі педагогіки, бракує; Мета дослідження - визначити теоретико-методологічні основи соціальної педагогіки через аналіз її розвитку в соціокультурному контексті і на цих засадах обґрунтувати перспективи вдосконалення соціальної галузі педагогіки в інформаційному суспільстві, зокрема в сучасній Україні. Відповідно до завдань було використано комплекс таких методів: історіографічний та теоретичний аналіз наукової літератури, а також порівняння й узагальнення досвіду дослідження розвитку соціальної педагогіки для зясування особливостей базового понятійного апарату дослідження та сучасного стану розвитку проблеми, моделювання для створення моделі культурологічного підходу, яка враховує специфіку предмета дослідження; історико-культурний аналіз соціального виховання та соціальної педагогіки для виявлення їх генези; порівняльний аналіз систем соціального виховання різних авангардних країн одного періоду та різних культурних епох; аналіз, синтез, екстраполяція та прогнозування при визначенні предметно-сутнісних основ соціальної педагогіки, перспектив її розвитку в соціокультурних умовах інформаційного суспільства, зокрема України.У першому розділі “Теоретичні основи дослідження соціальної педагогіки в соціокультурному контексті” проаналізовано сучасний рівень теоретико-методологічного дослідження вітчизняної соціальної педагогіки, визначено міжпредметні звязки соціальної педагогіки та педагогіки, соціології (зокрема педагогічної соціології, соціології виховання, соціальної роботи), культурології, розроблено модель культурологічного підходу для дослідження теоретико-методологічних основ розвитку соціальної педагогіки в соціокультурному контексті. “Соціалізація” - як засвоєння, відтворення і розвиток соціальним субєктом культури соціуму в процесі стихійного та цілеспрямованого залучення до системи нових суспільних звязків і залежностей, що сприяє розвитку форм його соціальності. “Соціальне виховання” трактується як процес цілеспрямованого створення умов для розвитку соціальності соціальних субєктів у всіх сферах соціуму; “соціальність” - як мета соціального виховання - ієрархія соціальних цінностей, соціальних якостей, соціальної поведінки - та соціально-виховний результат - прояв індивідуального позитивно-творчого ставлення до соціального буття, зокрема до сімейного, етнічного, релігійного, регіонального, глобального тощо; “соціально-педагогічна діяльність” - як науково обґрунтоване культуровідповідне регулювання соціального виховання в усіх сферах з метою непримусового набуття та розвитку соціальності субєктів соціуму.