Розвиток соціальної інфраструктури та підвищення якості життя на сільських територіях - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наукВ багатьох регіонах соціальна інфраструктура є основним фактором, який впливає на вирішення багатьох важливих проблем села, зокрема, стабілізацію демографічної ситуації, рівень розвитку та ефективність діяльності обєктів соціальної інфраструктури села, закріплення на селі молоді, продуктивність праці у виробничій сфері, життєвий рівень сільського населення. На сьогоднішній день надзвичайно гостро стоїть питання фінансування соціальної інфраструктури на селі. Рівень розвитку соціальної інфраструктури залежить від умов формування та використання місцевих бюджетів. Подальше та більш повне фінансове забезпечення функціонування обєктів соціальної інфраструктури в сільській місцевості створюватиме кращі умови життя селян, впливатиме на розвиток нових форм господарювання у галузях сільської соціальної інфраструктури, сприятиме розвитку малого підприємництва, створенню додаткових робочих місць, збільшенню асортименту та якості послуг. У процесі дослідження використано: абстрактно-логічний, аналізу і синтезу (для дослідження та виявлення закономірностей, тенденцій та особливостей розвитку соціальної інфраструктури області); економіко-статистичний (для вивчення сутності та реальних наслідків трансформаційних процесів, що відбулися на селі в контексті сталого економічного розвитку); причино-наслідкових звязків - (при оцінці стану фінансування обєктів соціальної інфраструктури); графічний (при зображенні тенденцій розвитку соціально-економічних явищ); економіко-математичний тощо.У першому розділі “Теоретичні та методичні засади розвитку соціальної інфраструктури сільських територій в ринкових умовах” розглянуто сутність соціальної інфраструктури села та напрями її розвитку, класифікацію соціальної інфраструктури села за функціональним призначенням, опрацьовано методичні підходи щодо оцінки розвитку соціальної інфраструктури села. Проте нині більшість сільських поселень не в змозі надати селянам необхідний асортимент соціальних послуг. Через відсутність значної кількості обєктів соціальної інфраструктури на селі переважна частина сільських жителів змушена одержувати їх за межами місця постійного проживання. Ефективне господарювання на селі визначається багатьма складовими, однією з яких є соціальна інфраструктура. У третьому розділі “Основні напрями розвитку соціальної інфраструктури як умови підвищення якості життя населення сільських територій” автором визначено пріоритетні напрями розвитку соціальної інфраструктури сільських територій, змодельовано виробничу структуру особистих селянських господарств за земельними розмірами, обґрунтовано принципи формування сучасної системи соціальних стандартів та з їх урахуванням розроблено програму соціального розвитку селищної ради.У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі щодо розвитку сільської соціальної інфраструктури як складової ефективного господарювання в аграрному секторі економіки. Системний аналіз наукових праць за темою дослідження свідчить, що розвиток соціальної інфраструктури та підвищення якості життя на сільських територіях не були до цього часу предметом спеціального дослідження. Тому інтегральна система показників розвитку соціальної інфраструктури є вигідною методологічною базою для комплексної оцінки економічних передумов її росту, досягнутого рівня, що склалися темпів і масштабів зміни, витратності, економічної і соціальної ефективності, визначення потреби в збільшенні потенціалу й розробки державних, регіональних і галузевих програм і прогнозів розвитку. Встановлено, що добробут селянина, благоустрій його побуту, побутове обслуговування, задоволення людських запитів, які повязані з життєдіяльністю та проживанням в сільській місцевості, характер праці та умови відпочинку, культурно-освітній рівень, рівень життя, прибутків і споживання матеріальних благ, залежить в тій чи іншій мірі від розвитку соціальної інфраструктури села, а та в свою чергу, впливає на економіку сільськогосподарських підприємств і сприяє ефективності господарювання в аграрній сфері. Доведено, що найбільш характерними рисами розвитку соціальної інфраструктури аграрних територій є: низький загальний рівень розвитку соціальної інфраструктури, значна кількість сільських поселень, де відсутні будь-які заклади сфери послуг через незначну їх людність, занепад обєктів соціальної інфраструктури села, які утримувалися за кошти сільськогосподарських підприємств і споживчої кооперації, низька якість надання послуг, значна територіальна (транспортна) доступність закладів соціальної інфраструктури, невідповідність у рівнях розвитку окремих галузей сфери послуг, відсутність перспектив покращення соціальної інфраструктури через занепад виробничої бази та низький рівень самофінансування органів місцевого самоврядування, неузгодженість дій різних міністерств, відомств, органів місцевого самоврядування, які не опікуються соціальною сферою села стосовно напрямків розвитку.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ