Розвиток системи фатичної метакомунікації в англійському дискурсі XVI–XX ст. - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукЯкобсона основне призначення фатичної функція вбачається не тільки в установленні, але й у продовженні мовленнєвого контакту, перевірці дії каналу звязку. Представники функціонально-семантичного підходу повязують контактну (контактоустановлювальну, соціативну, фатичну) функцію з мовленнєвим етикетом (Н.І. Своєчасність і важливість такого комплексного аналізу фатичної метакомунікації у дискурсі підсилюється застосуванням синергетичного, системно-діяльнісного підходу, що виходить із поєднання прагматичних, семантико-функціональних, соціокультурних аспектів; а також диктується відсутністю спеціальних робіт, сфокусованих на цілісному синхронно-діахронічному дослідженні фатичної метакомунікації. Завдання дослідження визначають методи аналізу: для дослідження функціональних і прагматичних характеристик фатичної метакомунікації застосовується опис мовних функцій, якісно-кількісне обчислення обсягу інформації, когнітивне моделювання інформативного змісту висловлень; для визначення статусу й історичного варіювання одиниць структури фатичного метадискурсу використовуються методи аспектного моделювання МА, контекстно-ситуативний, системно-функціональний і структурно-семантичний аналіз; для визначення природи й динаміки окремих типів фатичного метадискурсу залучаються елементи методів соціо-і психолінгвістики; для узагальненого представлення засобів реалізації трансакцій фатичного метадискурсу - польове моделювання; аналіз принципу ввічливості базується на описі стратегій і тактик дискурсу. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено спеціалізований комплексний аналіз розвитку фатичної метакомунікації як системи, що реалізується в англійському фатичному метадискурсі: установлено сутність фатичного метадискурсу, виділено його типи, структуру цього дискурсу та її одиниці, описано прагматичний діахронічний інваріант і варіанти його системи, виявлено дискурсивні стратегії ввічливості та простежено їхню історичну динаміку в XVI-XX ст., визначено статус МА фатичного метакомунікатива, його прагмасемантичні різновиди та їхні характеристики у синхронії й діахронії.Метою учасників соціальної взаємодії виступає організація й регулювання мовленнєвої взаємодії, тому фатичну метакомунікацію вважаємо інтеракціональним спілкуванням, спрямованим на встановлення і підтримку міжособистісного контакту на відміну від трансакціонального спілкування як процесу передавання когнітивної інформації. Разнорівневість системи фатичної метакомунікації простежується у різних мовних засобах її реалізації: слово - словосполучення - речення - текст, а також в ієрархії одиниць дискурсу, в якому вона втілюється. З огляду на те, що комунікація здійснюється у двох площинах - комунікації та метакомунікації, фатична (контактоустановлювальна) функція займає підлегле положення щодо базової комунікативної функції і належить до сфери метакомунікації, хоча і не вичерпує її, а складає ту її частину, що слугує організації і забезпеченню ефективного й безперебійного інформаційного обміну по обраному каналу звязку, регулює міжособистісні й соціальні аспекти спілкування. Серед спеціалізованих вербальних засобів фатичної метакомунікації виділяємо неповнопредикативні одиниці: вигуки - атрактанти Hey, хезитації, заповнювачі пауз well, hm і т. ін.; вставні елементи - семантико-синтаксичні комплекси you know, you see, I say, що служать організації мовленнєвого контакту; звертання-апелятиви; а також повнопредикативні одиниці: речення - мовленнєві стереотипи, що регулюють спілкування Do you understand me? За прагматичними характеристиками спеціалізовані висловлювання, що реалізують фатичну метакомунікацію, визначаємо як МА фатичні метакомунікативи - прагматикалізований підклас експресивів, призначений регулювати мовленнєву взаємодію в типових ситуаціях відповідно до соціокультурних норм поводження на певному етапі розвитку мови й суспільства.Проведене дослідження пропонує рішення актуальних проблем сутності, системи й структури, комунікативних принципів фатичної метакомунікації і її історичної динаміки в англійському дискурсі XVI-XX ст. Обраний синергетичний і системно-діяльнісний підхід дозволяє розглядати фатичну метакомунікацію як систему, що за комплексом своїх функціонально-прагматичних, інформативно-змістовних, соціально-психологічних і мовних властивостей є низькоентропійним компонентом комунікації, який слугує вербальним засобом організації і забезпечення ефективної передачі когнітивної інформації в дискурсі і сприяє комунікації, або виступає засобом здійснення вербальної взаємодії як самоцілі спілкування. За співвідношенням контексту й ситуації з рівнями висловлення і тексту виокремлюємо включений (рівень тексту) і автономний (рівень макротексту) типи фатичного метадискурсу.

Основний зміст роботи