Розвиток швидкісно-силових якостей легкоатлетів-спринтерів із застосуванням штучної гіпоксії - Автореферат

РОЗВИТОК ШВИДКІСНО-СИЛОВИХ ЯКОСТЕЙ легкоатлетів-спринтерів ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ШТУЧНОЇ ГІПОКСІЇРоботу виконано у Львівському державному університеті фізичної культури, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України. Науковий керівник - кандидат біологічних наук, доцент СИБІЛЬ Марія Григорівна, Львівський державний університет фізичної культури, доцент кафедри біохімії та гігієни. Захист відбудеться 5 травня 2011 року о 15 годині під час засідання спеціалізованої вченої ради К 35.829.01 Львівського державного університету фізичної культури (79000, м.Фундаментальні наукові дослідження в сучасному спорті орієнтовані на вирішення питань, повязаних із постійним удосконаленням традиційних методів підготовки спортсменів у поєднанні з використанням додаткових нетрадиційних методів і засобів, спрямованих на розширення обсягу функціональних можливостей організму спортсмена, його аеробної та анаеробної продуктивності (В. Н. Дослідниками встановлено, що використання рухової гіпоксії в поєднанні зі штучною гіпоксією сприяє збільшенню аеробної та анаеробної продуктивності організму, тобто підвищенню ефекту від фізичних тренувань (А.З. Тому розробка методик, які формували б адаптацію спортсмена до гіпоксійного стану, має вагоме значення у спорті. Важливість проблеми та недостатня кількість відомостей про вплив штучної гіпоксії на спеціальну фізичну підготовленість і змагальну діяльність легкоатлетів-спринтерів, а також відсутність рекомендацій щодо її використання в навчально-тренувальному процесі кваліфікованих легкоатлетів-спринтерів робить наше дослідження актуальним. Роботу виконано за темою 2.2.10.3п “Підвищення швидкісно-силової та технічної підготовленості легкоатлетів різної кваліфікації” (державний реєстраційний номер 0106U012614) та 2.4.13.2п “Біохімічні критерії адаптаційних можливостей систем організму спортсменів у видах спорту швидкісно-силової спрямованості” (державний реєстраційний номер 0106U012609) Зведеного плану НДР у сфері фізичної культури і спорту на 2006-2010 рр. Міністерства України у справах сімї, молоді та спорту.Викладено сучасні підходи для забезпечення фізичної підготовленості легкоатлетів-спринтерів із застосуванням природної і штучної гіпоксії, розвитку швидкісно-силових якостей спринтерів, обговорено модельні показники рівня розвитку швидкісно-силових якостей легкоатлетів-спринтерів. У педагогічному спостереженні взяли участь 24 спортсмени, зокрема представники першого спортивного розряду, кандидати в майстри спорту та майстри спорту. При цьому встановлено, що більшими були прирости результатів у майстрів спорту (у стрибках у довжину з місця - 6,57% при p<0,01; у 10-х стрибках з місця - 4,15% при p<0,05) порівняно з кандидатами у майстри спорту, ніж у кандидатів у майстри спорту (2,54% при p<0,01 і 2,27% при p<0,05 відповідно) порівняно зі спортсменами І спортивного розряду. За спортивними результатами виявлено міжкваліфікаційні відмінності в майстрів спорту і спортсменів І спортивного розряду в бігу на 100 метрів (2,27% при p<0,05), бігу на 200 і 400 метрів (2,94% і 2,36% відповідно при p<0,01), у спортсменів І спортивного розряду й кандидатами в майстри спорту в бігу на 200 метрів (2,01% при p<0,01). Уперше встановлено, що досліджувані біохімічні параметри у відповідь на тест “Vita maxima” (екскреція норадреналіну після зростаючого велоергонавантаження “Vita maxima” 8,57±0,14 нг/хв - для спортсменів І спортивного розряду і 6,13±1,24 нг/хв - для кандидатів у майстри спорту) і вміст гемоглобіну у крові (143,30±5,10 г/л - для кандидатів у майстри спорту і 151,50±3,50 г/л - для майстрів спорту) можна використовувати для діагностики стану фізичної підготовленості легкоатлетів-спринтерів.Аналіз науково-методичної літератури дає підстави стверджувати, що одним із можливих шляхів розвитку швидкісно-силових якостей легкоатлетів-спринтерів є поєднання традиційного спортивного тренування з нетрадиційними засобами й методами, одним із яких є штучна гіпоксія. Найбільш виражені міжкваліфікаційні розбіжності (p<0,05-0,01) легкоатлетів-спринтерів виявлено за показниками результатів стрибків у довжину з місця (p<0,01), потрійних (p<0,05) і 10-х стрибків з місця (p<0,05); бігу на 200 метрів - p<0,01, бігу на 100 і 400 метрів - p<0,05; ЧСС, АТ, серцевого викиду, пульсового тиску, ударного обєму та хвилинного обєму крові, життєвої ємності легенів, життєвого індексу (при p<0,05-0,001). Встановлені міжкваліфікаційні розбіжності (p<0,05) результатів біохімічних проб у легкоатлетів-спринтерів у вмісті норадреналіну в сечі після ступінчасто зростаючого велоергонавантаження “Vita maxima” (7,98±0,06 нг/хв - для спортсменів І спортивного розряду і 6,15±0,34 нг/хв - для кандидатів у майстри спорту), а також гемоглобіну у крові (142,63±1,43 г/л - для кандидатів у майстри спорту і 147,75±3,57 г/л - для майстрів спорту) дозволяють рекомендувати застосовувати їх величини як модельні.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ