Розвиток шкільної природничої освіти на правобережній Україні (друга половина ХІХ – початок ХХ століття) - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук РОЗВИТОК ШКІЛЬНОЇ ПРИРОДНИЧОЇ ОСВІТИ НА ПРАВОБЕРЕЖНІЙ УКРАЇНІРобота виконана в Камянець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України. Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Захист відбудеться 16 березня 2011 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 14.053.01 в Житомирському державному університеті імені Івана Франка за адресою: 10008, м. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Житомирського державного університету імені Івана Франка (10008, м.Метою нової української системи освіти, зокрема й природничої, як зазначається у Національній доктрині розвитку освіти в Україні, є «створення умов для розвитку й самореалізації кожної особистості як громадянина України, формування поколінь, здатних навчатися впродовж усього життя». Дослідження процесів становлення і розвитку окремих галузей освіти є важливим для вітчизняної педагогічної теорії і практики, оскільки висвітлення реального стану, що характеризує шкільну природничу науку, аналіз форм, методів і прийомів навчання визначеного періоду дають змогу використати методичний потенціал минулого, організувати сучасний навчально-виховний процес у загальноосвітній школі більш ефективно, застосовуючи досвід та ідеї попередників. Топузов та ін., які визначили понятійно-категоріальний апарат, методологію досліджень сучасного стану і минулого цієї галузі освіти, визначили основні етапи її розвитку. Ураховуючи проблеми сучасного розвитку загальноосвітньої школи, потребу в осмисленні історико-педагогічного досвіду, а також необхідність наукових розвідок, присвячених становленню і розвитку шкільної природничої освіти в Правобережній Україні у визначений період, обрано тему дисертаційного дослідження «Розвиток шкільної природничої освіти на Правобережній Україні (друга половина ХІХ - початок ХХ століття)». Мета дослідження - на основі цілісного конструктивно-критичного аналізу ґенези шкільної природничої освіти на Правобережній Україні у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. виявити й узагальнити зміст, чинники та основні етапи її розвитку.Базове поняття «шкільна природнича освіта» тлумачиться як процес і результат набуття учнями загальноосвітньої школи систематизованих знань з основ наук про природу і Всесвіт, формування на їх основі світогляду і розуміння явищ природи, місця і ролі людини у природному середовищі, відповідних теоретичних та практичних умінь і навичок, виховання у них свідомого й бережливого ставлення до природи, прагнення до подальшої самоосвіти шляхом вивчення фізико-математичних та природничо-географічних навчальних предметів, а саме: природознавства, фізики, астрономії, хімії, математики (арифметики, алгебри, геометрії, тригонометрії), біології (ботаніки, зоології, анатомії та фізіології людини, загальної біології), географії. У процесі дослідження виокремлено критерії, відповідно до яких здійснено періодизацію шкільної природничої освіти як окремого феномена: історичний: розвиток шкільної природничої освіти розглядається у контексті історичних подій того часу, що характеризують саму методику викладання (науку і практику) як прогресивну, стабільну або стагнаційну; нормативний, що визначається необхідністю врахування державно-номенклатурних документів щодо розвитку шкільної освіти взагалі та природничої зокрема; дидактичний, який визначається появою в загальній освіті природознавства як галузі та навчальної дисципліни, становленням природничої освіти, нових методів досліджень та формування кадрів відповідної кваліфікації; змістовий, що окреслюється змінами в освітніх, виховних і практичних завданнях відповідно до змін освіти в цілому, а також трансформаціями у змісті та структурі шкільної природничої освіти; методичний, який визначається появою методичних концепцій, розвитком та вдосконаленням основних принципів навчання, оновленням методів, технологій, засобів та форм навчання; організаційний, що характеризується появою нових наукових шкіл, організаційних обєднань з природознавства, їх впливом на якість навчально-виховного процесу шкільної природничої освіти та новим співвідношенням між складовими дисциплінами природничого циклу; реформативний, який ґрунтується на врахуванні протиріч між поглядами науковців, вчителів-новаторів, їхньою методикою та змістом шкільної природничої освіти та передбачає кардинальний перегляд застарілих поглядів чи теорій і створення нових; історіографічний, у контексті якого розглядається науковий спадок відомих природознавців та їх вплив на теорію та практику навчання дисциплін природничого циклу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ