Розвиток селянського самоврядування в 1921-1929 роках - Автореферат

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукРобота виконана на кафедрі історії Черкаського державного технологічного університету Міністерства освіти і науки України МОВЧАН ОЛЬГА МИКОЛАЇВНА, провідний науковий співробітник відділу історії України 20-30-х рр. ТЕМІРОВА НАДІЯ РОМАНІВНА, професор кафедри історіографії, джерелознавства, археології та методики викладання історії, Донецький національний університет доктор історичних наук, професор Захист відбудеться 28.09.2005 о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 73.053.01 у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького за адресою: 18031, м. З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (18031, м.Становлення суверенної, демократичної, соціально орієнтованої української держави відбувається на фоні складних і досить суперечливих явищ та процесів громадсько-політичного і соціально-економічного життя суспільства. В цих умовах особливого значення набуває глибоке осмислення і творче використання набутого вітчизняного історичного досвіду, теорії і практики розвязання цілого комплексу складних проблем життя селянства, підвищення його добробуту та забезпечення ефективного функціонування аграрного сектору національної економіки. Суспільство однозначно ствердилось у думці, що досягнення кінцевої мети можливе лише через розвиток таких процесів, які будуть не звичайними прохідними елементами цього руху, але візьмуть на себе функції реального механізму її творення. Всебічне розкриття всіх складових процесу, адекватна інтерпретація, правильне осмислення кожного етапу на основі наукового узагальнення практичного досвіду діяльності різнопланових селянських самоврядних організацій в умовах домінування товарно-ринкових відносин доби НЕПУ відкриває реальну можливість визначити перспективні напрямки сучасного розвитку товарно-ринкової системи функціонування сільського господарства. Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі комплексного вивчення джерельної бази та здобутків історіографії дослідити визначальні тенденції діяльності селянських самоврядних організацій в Україні у добу НЕПУ, демократичні чинники суспільного життя селянства; їхні прояви, розмах, характер, тенденції розвитку чи згасання та суспільно-політичні й соціально-економічні наслідки.Їх авторами були, як правило, працівники ВУЦВК, Раднаркому УСРР, Наркомзему УСРР, Наркомату робітничо-селянської інспекції УСРР, Всеукраїнської центральної комісії незаможного селянства, Наркомату соціального забезпечення УСРР, „Сільського господаря”, „Вукооспілки”, які були добре обізнані з їхньою діяльністю. Дослідники зверталися до вивчення загального стану розвитку сільського господарства, а також присвячували праці діяльності кооперативних організацій, громад селянської взаємодопомоги, важливим проблемам землеустрою та діяльності земельних громад в Україні. Під час роботи автором опрацьовано фонди Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України (далі - ЦДАВОВУ України) (фонд 1 „Всеукраїнський центральний виконавчий комітет”, фонд 2 „Рада Народних Комісарів УСРР”, фонд 27 „Народний комісаріат землеробства УСРР”, фонд 257 „Всеукраїнський комітет незаможних селян”, фонд 290 „Всеукраїнський союз сільськогосподарської кооперації „Сільський господар””, фонд 348 „Народний комісаріат соціального забезпечення УСРР”, фонд 529 „Народний комісаріат робітничо-селянської інспекції”) та Центрального державного архіву громадських обєднань України (далі - ЦДАГО України) (фонд 1 „ЦК Компартії України”) Організаційне оформлення системи сільськогосподарської кооперації радянської доби було завершено скликанням І Всеукраїнського зїзду (17-22 березня 1922 р.), на якому було створено „Сільський господар” - Всеукраїнський союз сільськогосподарської кооперації. На кінець 1928 р. широка організаційна мережа „Сільського господаря” охоплювала вже 7 спеціалізованих систем сільськогосподарської кооперації (мясо-молочна - „Добробут”, птахарська - „Коптах”; бурякосійної - „Бурякоспілка”, садово-городницької - „Плодоспілка” та інші), що обєднували майже 25 тис. кооперативних товариств, членами яких були понад 3 млн. селянських господарств з 4,6 млн., що існували на той час в Україні.