Теоретичні аспекти дослідження розвитку самооцінки у підлітковому віці. Поняття і фактори формування самооцінки. Розвиток самооцінки у підлітковому віці. Роль самооцінки у самовихованні підлітків та вплив батьків і однолітків. Емпіричне дослідження.
2.2. Хід експериментуРезультати тестування за методикою БудассіСписок використаних джерел…Актуальність теми дослідження. нагальною проблемою нашого часу залишається формування творчої людської особистості, а для цього необхідно надати освітньо-виховному процесу чітко визначеного соціально-виправданого напрямку. Особливо болючі питання щодо цього виникають у підлітковому та юнацькому віці, який часто і, мабуть, небезпідставно, вважають кризовими, критичними, оскільки саме в цей період відбуваються досить істотні якісні зрушення у розвитку особистості. Така невідповідність може виникнути в таких випадках, коли «Я-концепція» (уявлення про себе) переважно зумовлена цінностями та уявленнями інших людей. Спочатку ця проблема має невиразні форми, неясні цілі, набуваючи пазом з життєвим досвідом рис більшої визначеності, сформованості «Я-концепції» особистості. психологи визнають «Я-концепція» як відносно стійку, неповторну систему уявлень індивіда про самого себе, на підставі якої він здійснює взаємодію з іншими людьми і ставиться до себе. Установки, спрямовані на самого себе, створюють «образ-Я» - уявлення про самого себе, самооцінку - емоційнозабарвлену оцінку цього уявлення, потенційноповедінкову реакцію, ті конкретні дії, які можуть спричинятися «образом-Я» і самооцінкою.У своїй практичній діяльності людина звичайно прагне до досягнення таких результатів, які узгоджуються з її самооцінкою, сприяють її зміцненню, нормалізації. Ставши стійкою, самооцінка міняється на превелику силу, але змінити її можна, змінивши відношення оточуючих. «Я-Концепція»-і це більш-менш усвідомлена, пережита як неповторна система знань людини про себе, на основі якої він будує взаємодію з іншими людьми, здійснює регуляцію своєї поведінки й діяльності. Співвідношення між "Я - реальним" і "Я - ідеальним" і характеризує адекватність знань людини про себе, що знаходить своє вираження в самооцінці. Під впливом оцінки оточуючих в особистості поступово складається власне відношення до себе й самооцінка своєї особистості, а також окремих форм своєї активності: спілкування, поведінки, діяльності, переживань."Чисте" визначення самооцінки має на увазі всього два варіанти: або пряме перерахування випробуваним своїх якостей (методика М. Як уже говорилося, самооцінка може бути адекватної й неадекватної (завищеної або заниженої), при цьому навіть при усвідомленні власних недоліків і достоїнств (адекватній самооцінці) далеко не всі випробувані погоджуються їх визнавати в тестуванні, що особливо характерно саме для підліткового віку. [52] Крім того, самооцінка дуже динамічна й може змінюватися на тільки в процесі дорослішання, зміни яких-небудь життєвих обставин і т.п., але й - особливо в підлітків і людей, що вселяються легко, - навіть залежно від висловлення своєї думки навколишніми, причому в дуже короткий термін (при цьому така раптово змінена самооцінка може далі підтримуватися протягом досить тривалого часу). [23] Для виявлення статусу підлітка в навчальній групі використовують методику, названу соціометрією (виявлення соціометричної структури групи для визначення характеру міжособистісних взаємин у групі). Всі отримані відповіді класифікуються по групах (оцінка себе як члена якої-небудь соціальної групи (школяр, син), оцінка по особистісних якостях (розумний), оцінка себе по інтересах (художник), по особистих досягненнях (медаліст), за зовнішнім даними (чубатий, красуня), порушення тимчасових параметрів (майбутній студент, що був дитиною) і т.п.).Тест за методикою Будассі дав наступні результати (мал. Коефіцієнт кореляції рангів уважався виходячи з d2 по формулі, наведеної в описаній методиці. Зіставляючи статусне положення кожної дитини в групі із властивим йому рівнем самооцінки, ми одержали наступні результати: · із загальної кількості дітей першого статусу 78% дітей мають високий рівень самооцінки й 22% мають середній рівень самооцінки; · із всіх дітей, яким віддають перевагу, 100% дітей мають середній рівень самооцінки; · із всіх дітей, що перебувають в останній статусній категорії (відторгнуті) - 80% мають низький рівень самооцінки й 20% дітей мають середній рівень самооцінки.За допомогою досліджень самооцінки можна зробити наступні висновки: 1. Загальна самооцінка досліджуваних підлітків перебувала в межах норми (середній рівень), але також були діти з високим і низьким рівнем самооцінки. Підлітки здатні швидко (у нашім досліді - протягом менш ніж місяця) перебудовувати свою самооцінку. Сам факт і ступінь зміни самооцінки залежать від особистості досліджуваного.
План
ЗМІСТ
Вступ
Розділ ?. Теоретичні аспекти дослідження розвитку самооцінки у підлітковому віці.
1.1. Поняття самооцінки. Фактори формування самооцінки
1.2. Розвиток самооцінки у підлітковому віці
1.3. Роль самооцінки у самовихованні підлітків та вплив на неї батьків і однолітків
Розділ ??. Емпіричне дослідження.
Вывод
2.3.1. Результати тестування за методикою Будассі
2.3.2.Обробка даних за методикою Т. Дембо - С. Рубінштейн (визначення самооцінки якостей особистості
2.3.3. Порівняльний аналіз отриманих результатівСписок використаних джерел…2.3.1. Результати тестування за методикою Будассі.
Тест за методикою Будассі дав наступні результати (мал. 1).
№ Прізвище У d2 r
1 Антонова 694 0.5
3 Витовська 1232 0.9
4 Волкова 938 0.7
5 Гітова 663 0.5
6 Головін 0 0
7 Горбань 1006 0.8
8 Замуліна 827 0.6
9 Каргаполець 399 0.3
10 Карпухіна 1114 0.8
11 Ковальов 891 0.7
12 Курганова 267 0.2
13 Макушов 69 0.1
14 Михайличенко 520 0.4
15 Монастирова 405 0.3
16 Мішина 142 0.1
17 Обмоїна 938 0.7
18 Пономаренко 826 0.6
19 Пушкарьова 532 0.4
20 Сергієв 780 0.6
21 Терлецький 671 0.5
22 Цемко 286 0.2
23 Чоботарьова 1098 0.8
24 Шутова 204 0.2
25 Яковлєв 218 0.2
Мал. 1. Коефіцієнт кореляції рангів для визначення адекватності самооцінки за методикою Будассі.
Коефіцієнт кореляції рангів уважався виходячи з d2 по формулі, наведеної в описаній методиці. Для 20 виборів ця формула виглядала в такий спосіб: r = 0,00075* У d 2 .
2.3.2. Обробка даних за методикою Т. Дембо - С. Рубінштейн (визначення самооцінки якостей особистості).
Результати проведення даної методики представлені в зіставленні з даними по попередньому дослідженні на мал. 2.
№ п/п Рівень самооцінки (методика Будассі) Рівень самооцінки (методика Дембо-Рубінштейна)
1. 0.5 0.4
2. 0.5 0.5
3. 0.9 0.8
4. 0.7 0.7
5. 0.5 0.6
6. 0 0
7. 0.8 0.8
8. 0.6 0.7
9. 0.3 0.3
10. 0.8 0.6
11. 0.7 0.9
12. 0.2 0.3
13. 0.1 0.2
14. 0.4 0.4
15. 0.3 0.3
16. 0.1 0.2
17. 0.7 0.7
18. 0.6 0.5
19. 0.4 0.4
20. 0.6 0.8
21. 0.5 0.5
22. 0.2 0
23. 0.8 0.7
24. 0.2 0.5
25. 0.2 0.2
Мал. 2. Зміни рівня самооцінки в ході експерименту.
2.3.3. Порівняльний аналіз отриманих результатів.
Для одержання більш детальної кількісної характеристики скорелюємо між собою отримані показники.
При цьому ми використовуємо формулу обчислення рангової кореляції: r=1 - 6*Ed^2 / n(n-1)
Коефіцієнт при Ed^2 дорівнює 0,00038. Кореляція склала 0,91.
Зіставляючи статусне положення кожної дитини в групі із властивим йому рівнем самооцінки, ми одержали наступні результати: · із загальної кількості дітей першого статусу 78% дітей мають високий рівень самооцінки й 22% мають середній рівень самооцінки;
· із всіх дітей, яким віддають перевагу, 100% дітей мають середній рівень самооцінки;
· 100% дітей, що відносяться до статусної категорії знехтуваних мають середній рівень самооцінки;
· із всіх дітей, що перебувають в останній статусній категорії (відторгнуті) - 80% мають низький рівень самооцінки й 20% дітей мають середній рівень самооцінки.
При аналізі зміни рівня самооцінки в ході експерименту були отримані наступні дані (мал. 2).
Між проведенням дослідження був інтервал в 1 місяць. Після проведення методики Будассі досліджуваним були повідомлені їхні результати. Методика Дембо-Рубінштейна була проведена через деякий проміжок часу. Після чого ми змогли зіставити результати першої та другої методик. В результаті чого були отримані наступні результати: у 32 % досліджуваних спостерігалося підвищення самооцінки (8 випадків); у 24 % самооцінка дещо знизилася (6 випадків); у 44 % самооцінка залишилася незмінною (11 випадків).
Дані результати не є досить достовірними, тому що між дослідженнями був короткий проміжок часу. Для більш точних результатів потрібно було б провести соціометричне дослідження, щоб з‘ясувати вплив колективу на самооцінку школяра. Але коло досліджуваних - це діти, які перебувають у притулку і малознайомі між собою, а також важко виходять на контакт. Їхній статус в колективі вдалося з‘ясувати тільки умовно (зі слів психолога закладу та вихователів).За допомогою досліджень самооцінки можна зробити наступні висновки: 1. Загальна самооцінка досліджуваних підлітків перебувала в межах норми (середній рівень), але також були діти з високим і низьким рівнем самооцінки.
2. Підлітки здатні швидко (у нашім досліді - протягом менш ніж місяця) перебудовувати свою самооцінку. Особливо це стосується випадків із заниженою самооцінкою.
3. Сам факт і ступінь зміни самооцінки залежать від особистості досліджуваного. Найчастіше подібні зміни не є дуже значними по величині.
Взаємозалежність відносин з оточуючими (зокрема, власна контактність) і самооцінки може реалізовуватися в такий спосіб. Підлітки з адекватною самооцінкою більше впевнені в собі й у тім що без особливих зусиль займуть сприятливу нішу в системі взаємин з однолітками. При надмірно завищеній або заниженій самооцінці підліток менш контактний (у першому випадку в нього може бути ослаблена потреба в постійному спілкуванні за рахунок високої зарозумілості й, у багатьох випадках, низького оцінювання їм оточуючих; у другому - знижені здатності до встановлення контактів). Це відбивається на відношенні до них оточуючих. Якщо підліток має самооцінку більшу або рівну реалістичній, то величина його контактної активності співвідноситься із самооцінкою. Імовірно, вплив самооцінки на соціальний статус опосередковується гіршою адаптацією підлітків з низькою самооцінкою до ситуацій спілкування з однолітками. [23, 24, 52]
Відкриття себе як неповторно індивідуальної особистості нерозривно повязане з відкриттям соціального світу, у якому ці особистості жити. Щоб зрозуміти психологічні механізми взаємодії між формуванням особистості і її положенням у групі, треба не тільки мати обєктивні дані про це положення, але й представляти внутрішню позицію людини, тобто знати як сама людина переживає своє положення, як вона до цього ставиться. [55] Таким чином, така найважливіша властивість особистості як самооцінка, формуючись у підлітковому віці, розвивається відповідно до внутрішніх властивостей особистості і її сфер соціалізації, опосередкуючи відношення людей до індивідума й одночасно будучи наслідком їхніх відносин до даної особистості. [23]
Список литературы
1. Агафонов А. Ю. Исследование Я-концепции учащихся подросткового возраста как средства качественной оценки образовательных систем.//Автореф. дис. канд. психологич. наук. Казань - 2000.
2. Амонашвили Ш.А. Обучение, оценка, отметка. - М.: Знание, 1980.
3. Анастази А. Психологическое тестирование. Т.1. - М.: Педагогика, 1982.
5. Басина Е.З. Становление самооценки и образа Я. // Особенности психического развития детей 6-7-летнего возраста под. ред. Д.Б.Эльконина, А.Л.Венгера. - М.: Педагогика, 1988. С.56-65.
6. Бернс Р. Развитие Я - концепции и воспитание. - М., 1986
7. Боцманова М.Л., Захарова А.В., Чан Чи То Оань. Самооценка как фактор нравственной саморегуляции в младшем школьном возрасте // Новые исследования в психологии. - 1988. - №2. - стр.27-30
8. Берн Э. Игры, в которые играют люди. - М.,1988.
9. Берне Р. Развитие "Я-концепции и воспитание. - М.,1986.
10. Божович Л.И. Проблемы формирования личности. - М.: Просвещение, 1995. - 352с.
11. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь - справочник по психодиагностике. - СПБ.: Питер Ком, 1999г. - 528с.
12. Будасси С.А. Защитные механизмы личности. М., 1998.
14. Грановская Р.М. Элементы практической психологии. - СПБ.: Свет, 1997.
15. Драгунова Т.В., Эльконин Д.Б. Возрастные и индивидуальные особенности младших подростков. - М.: Просвещение, 1967. - 156с.
16. Давыдов В. В., Драгунова Т. В., Ительсон Л. Б., Петровский А. В. Возрастная и педагогическая психология: учебник для студентов пед. институтов. - М.: Просвещение, 1979. - 288с.
17. Дубровина И.В., Лисина М.И. Возрастные особенности психического развития детей. - М.: АПН СССР, 1982. - 164с.
33. Литвинова Е.Ю. Возможности учителя в плане повышения социальной адаптированности старшеклассников/Организация взаимодействия школьного психолога с педагогическим коллективом. - Ульяновск, 1997.
34. Мадорский Л.Р. Глазами подростков. Книга для учителя. - М.: Просвещение, 1991. - 176с.
35. Мельников В.М., Ямпольский Л.Т. Введение в экспериментальную психологию личности. - М.: Просвещение, 1985. Гл. 4.
36. Мудрик А.В. Роль социального окружения в формировании личности подростка. - М., Знание, 1979.
37. Научно-практический центр «Коррекция». Специализированный кабинет детского психолога. Блок 4. Материалы для проведения психологического обследования учащихся средней школы. - М., 1995 г.
38. Овчарова Р.В. Справочная книга школьного психолога. - М.: Просвещение, 1993. - 256с.
39. Петровский А.В. Личность. Деятельность. Коллектив. - М.: Знание, 1982. - 179с.
40. Психологическая диагностика: проблемы и исследования / Под ред. К.М. Гуревича. - М.: Педагогика, 1981.
41. Психология подростка. Хрестоматия. Сост.Фролов Ю.И. МГУ РПА, 1997.
42. Реан А.А. Психология человека от рождения до смерти. Серия "Психологическая энциклопедия". Санкт-Петербург: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2002, 656 с.
43. Ремшмидт X. Подростковый и юношеский возраст. Проблемы становления личности. - М., Мир, 1994.
44. Рогов Е. И. Настольная книга практического психолога в образовании: учебное пособие. - М.: ВЛАДОС, 1996. -529с.
45. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. В 2 т. - М.: Педагогика, 1989, 703 с.
46. Селихов С. Пол, возраст и конфликт//"Журнал практического психолога", №2, февраль 1999.
47. Столин В.В. Самосознание личности.- М.,1983.
48. Столяренко Л.Д. Основы психологии. - Ростов на Дону: Феникс, 1997. - 214с.
49. Словарь-справочник по психологической диагностике / Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М., отв. ред. С.Б. Крымский. - Киев : Наук. думка, 1989.
50. Трубицына Л. В. Методика проведения занятий с подростками по программе позитивной профилактики наркомании, алкоголизма и других видов асоциального поведения. - М., 1993.
51. Фельдштейн Д.И. Психология развития личности в онтогенезе. - М.,Педагогика, 1989.
52. Фельдштейн Д.И. Психология современного подростка М.: Педагогика, 1988. - 114с.
56. Шевандрин Н.И. Психодиагностика, коррекция и развитие личности. - М.: ВЛАДОС, 1998. -508с.
57. Ярцев Д.В. Особенности формирования самооценки подростков с высоким уровнем умственных способностей// Прикладная психология №4, 1999.
Додаток 1.
Тест "Знаходження кількісного вираження рівня самооцінки" за С.А. Будассі.
Досліджуваним роздали картки з таблицею (мал. 1) і провели інструктаж: "Спочатку виберіть із перерахованих 20 слів найбільш неприємне для Вас. Поставте напроти цього слова (у колонку "ідеал") цифру 1. Далі із тих слів, що залишилися, так само виберіть найбільш неприємну якість і поставте напроти цього слова цифру 2. І так далі. Потім із цих же слів виберіть якість, найменш характерну для Вас. І поставте напроти цієї якості в колонку "Реальне Я" цифру 1. Далі із тих що залишилися (19 слів) так само виберіть найменш характерну для Вас якість і поставте напроти цього слова цифру 2. І так далі."
Якості особистості Ідеальне Я Реальне Я d d?
Безтурботність
Запальність
Соромязливість
Життєрадісність
Примхливість
Повільність
Поміркованість
Наполегливість
Нервозність
Нерішучість
Обережність
Пасивність
Сміливість
Терплячість
Захопленість
Впертість
Поступливість
Холодність
Енергійність
Ентузіазм
Мал. 1. Таблиця для проведення тестування по методу С.А. Будассі.
Обробка результатів: У колонку d записується різницю між даними стовпчиків 1 і 2 (з більшого числа відніміть менше). У колонку d2 ця різниця зводиться у квадрат. Після цього числа зі стовпчика d2 підсумуються. Самооцінка визначається по формулі Роджерса (за коефіцієнтом кореляції рангів): r =1 - (6 У d 2 /(n 3 -n)) , де де d - різниця номерів рангів, n - число розглянутих властивостей.
Інтерпретація даних: Менше 0,2 - занижена самооцінка; 0,2 -0,6 - адекватна самооцінка; більше 0,6 - завищена самооцінка. Таким чином, чим ближче коефіцієнт до 1 (від 0.7 до 1), тим вище самооцінка, і навпаки. Про адекватну самооцінку свідчить коефіцієнт від 0.4 до 0.6.
Рівні самооцінки: Низький 0-0,2
Нижче середнього 0,21-0,3
Середній 0,31-0 1
Вище середнього 0,51-0,65
Високий 0,66-0,8
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
