Сільськогосподарське виробництво як один із найбільш ризикованих видів підприємницької діяльності. Особливості реформування аграрного сектору в Україні. Страхування як необхідний елемент виробничих відносин. Аналіз діяльності компанії "Оранта-Сiч".
Мета даної роботи полягає в вивченні теоретичних аспектів страхування ризиками, які виникають при здійсненні підприємницької діяльності в сільському господарстві, обґрунтування шляхів покращення законодавчого та фінансового впливу держави в цьому процесі. Страхування здійснюється у випадках, коли імовірність настання ризиків може бути оцінена та існують певні фінансові гарантії компенсації збитку з боку страховиків [13, 16]. Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, повязана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням [7]. Класифікація майнового страхування за родом небезпеки передбачає виділення чотирьох напрямів: страхування від вогню та інших стихійних лих таких обєктів, як будівлі, споруди, обладнання, продукція, сировина, матеріали, домашнє майно тощо; страхування сільськогосподарських культур від засухи та інших стихійних лих; страхування на випадок падежу або вимушеного забою тварин; страхування від аварій, крадіжки та інших видів небезпеки для транспортних засобів. Обидві ці системи використовуються страховиком як засіб заохочення страхувальника укладати договори на повну вартість майна.Аналіз літературних джерел показує, що дуже часто поняття "сільськогосподарський ризик" у класифікації видів ризиків не використовується. По своїх характеристиках сільськогосподарські ризики можна цілком віднести до категорії ризиків, що являють собою небезпеку нанесення збитку сільськогосподарському підприємству (чи господарству сільського товаровиробника) внаслідок порушення нормального ходу виробничого процесу. Під нормальним виробничим процесом ми розуміємо виробничий процес, що проходить при таких погодних умовах, коли сільськогосподарське підприємство одержує врожай не нижче середніх значень для даної природно-кліматичної зони. Вплив на ризик включає три групи методів: зниження, збереження й передачу ризику. Не приймаються на страхування багаторічні насадження, знос або зрідження яких становить понад 70 %, а також ті, що підлягають списанню з балансу.Таблиця. Баланс на 31.12.2009 р.Таблиця. Баланс на 31.12.2010Баланс на 31.12.
Вывод
Сільськогосподарське виробництво в будь-якій країні світу завжди відноситься до високоризикованого виробництва. Тим не менше, у спеціальних наукових дисциплінах, повязаних з управлінням ризиком, цій галузі уваги практично не приділяється. Аналіз літературних джерел показує, що дуже часто поняття "сільськогосподарський ризик" у класифікації видів ризиків не використовується. Лише в деяких виданнях можна знайти опис специфічних ознак сільськогосподарських ризиків, що виділяє їх із загальної класифікаційної сукупності.
По своїх характеристиках сільськогосподарські ризики можна цілком віднести до категорії ризиків, що являють собою небезпеку нанесення збитку сільськогосподарському підприємству (чи господарству сільського товаровиробника) внаслідок порушення нормального ходу виробничого процесу. Під нормальним виробничим процесом ми розуміємо виробничий процес, що проходить при таких погодних умовах, коли сільськогосподарське підприємство одержує врожай не нижче середніх значень для даної природно-кліматичної зони.
Вплив на ризик включає три групи методів: зниження, збереження й передачу ризику. Страхування ж це метод перенесення або часткового перенесення сільськогосподарських ризиків безпосередньо з виробника на страхову компанію.
Згідно з чинним законодавством в Україні протягом останніх десяти років страхування врожаю сільськогосподарських культур у колективних і фермерських господарствах було добровільним, а в державних - обовязковим. За правилами добровільного страхування обєкти страхування розбито на чотири групи.
1. Урожай сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень плодоносного віку.
2. Дерева й плодово-ягідні кущі, що зростають у садах, та виноградники. Не приймаються на страхування багаторічні насадження, знос або зрідження яких становить понад 70 %, а також ті, що підлягають списанню з балансу.
3. Сільськогосподарські тварини, птиця, кролі, хутрові звірі, сім "і бджіл у вуликах.
4. Будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, обєкти незавершеного будівництва, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, сировина, матеріали, продукція.
Реальний стан речей склався таким чином, що страхування сільськогосподарських ризиків не вигідно а ні страховим компаніям, а ні самим аграріям. З одного боку, страховики не хочуть брати на себе досить високі ризики зі сільськогосподарського страхування. Таким чином, якщо вони і беруться за страхування, то компенсація ризиків здійснюється шляхом підвищення вартості власне страхування. Це аж ніяк не заохочує аграріїв до добровільного користування страховими послугами.
З іншого боку, аграрії часто-густо не мають належної суми вільних коштів, щоб оплатити послуги зі страхування. Таким чином вони надають перевагу ризику. Ось і маємо замкнуте коло.
Ряд компаній-страховиків, надаючи послуги зі страхування, свідомо ідуть на збитки. Тобто виплати за страховими полісами перевищують розмір отриманих страхових премій. Таким чином, сучасний стан розвитку системи аграрного страхування диктує потребу у формуванні системного підходу до його розбудови. Системний підхід передбачає визначення та законодавче оформлення форм взаємодії трьох головних учасників аграрного страхування - сільськогосподарських виробників, страхових компаній та уряду.
Виходячи з інтересів та можливостей учасників системи, центральна роль у ній має належати уряду, який, реалізуючи державну політику підтримки аграрного страхування, забезпечує узгодження інтересів інших учасників системи та консолідацію їх зусиль, спрямовуючи їх на досягнення основної мети розвитку системи.
Економічні розрахунки та позитивний міжнародний досвід доводять, що найкращою формою надання підтримки аграрному страхуванню є здешевлення для сільгоспвиробників вартості страхових премій через надання субсидії та забезпечення при цьому державного перестрахування ризиків.
В процесі дослідження є можливість зробити висновок, що система аграрного страхування має розвиватися за такими напрямами: - сприяння розвитку аграрного сектора, спрямоване на підвищення його спроможності впливати на процес розробки нових страхових продуктів та користуватися страховими послугами;
- удосконалення законодавства України, яке регулює надання страхових послуг аграрному ринку та надання сільськогосподарським виробникам державної підтримки зі страхування аграрних ризиків;
- інституційна розбудова, спрямована на зростання спроможності держави здійснювати свої функції у цій системі;
- стимулювання та сприяння розвитку та консолідації страхового сектора, спрямованого на підвищення його спроможності надавати кваліфіковані послуги аграрному сектору;
Здійснення запропонованих заходів з розбудови системи аграрного страхування в Україні, шляхом ефективного використання державних ресурсів та максимального використання можливостей аграрного та страхового ринку, має привести до зростання стабільності сільськогосподарського виробництва та доходів сільського населення, як необхідних передумов стабільного економічного зростання країни та зростання добробуту її громадян.
Список литературы
1.Україна. ЗАКОНИУКРАЇНИ. Про страхування. [Електронний ресурс] : Закон (від 18 жовтня 2011 року N 3925-VI). - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
2.Указ Президента України „Про деякі заходи щодо розвитку ринку зерна» від 18.09.2007 р. № 890/2007.
3.Баранова О.В. Проблеми функціонування страхової системи України в умовах фінансової кризи / О.В. Баранова // Економіст. - 2009. - № 11. - С. 21-23.
4.Вовчак Ольга Дмитрівна, Завійська Олена Іванівна. Страхові послуги: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів. - Л.: Компакт-ЛВ, 2005. - 656с.
5.Гутко Л. Проблемирозвиткунаціонального страхового ринку в Україні / Л. Гутко. - М.: ФІНАНСИУКРАЇНИ.- 2010. - №11. - С.45-75.
6.Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року від 19.09.2007 р. № 1158.
7.Демяненко М.Я. Фінансові проблеми формування та розвитку аграрного ринку // Облік і фінанси АПК, 2007. - №5.
8.Економічний довідник аграрника. В.І. Дробот, Г.І. Зуб, М.П. Кононенко та ін. / За ред. Ю.Я. Лузана, П.Т. Саблука. - К.: «Преса України», 2003. - с. 143
9.Заруба О. Страхова справа: Підручник.-К.:Тов. «Знання», КОО, 1998. -321с
10.Лой Ю.В. Страховийринок та перспективийогорозвитку / Ю.В. Лой. - К.: НАЦІОНАЛЬНАБІБЛІОТЕКАУКРАЇНИІМЕНІВЕРНАДСЬКОГО. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/
11.Сіренко І. Аналізрозвитку страхового ринку та оцінкайого перспектив / І. Сіренко. - М.:Страхова справа. -2009. - № 3(35). - С. 23-25.
12.Облік державної підтримки Навчальний посібник / За ред. Лузана Ю.Я., Жука В.М., Герасимука І.В. - К.: Видавництво ТОВ «Юр-Агро-Веста», 2007. - с.
13.Олександр Філонюк Ринок страхування сільськогосподарських ризиків в Україні //http://forinsurer.com/public/03/06/16/546
