Розвиток різноманітних аспектів спільної ринково орієнтованої діяльності держави та бізнесу на всіх рівнях державного регулювання - Статья

Обґрунтовано особливості нових інституційних взаємовідносин у якій до традиційних управлінських структур було долучено терміново створені необхідні складові ринкової інфраструктури. Проведено аналіз наявності проблем із функціонерами органів державного управління і місцевого самоврядування в українському суспільстві та сусідніх держав.Поступові і досить суттєві трансформації адміністративного апарату нашої держави, успадкованого ще від радянських часів, ще, однак, не привели до утворення ефективної публічної адміністрації в сучасному європейському розумінні цього поняття. Це пояснюється тим, що більшість змін, які відбулися протягом останнього десятиліття, не відзначалися системністю і продуманістю, а були продиктовані спонтанними потребами швидкого створення і налагодження функціонування загальнодержавної системи управління в нових ринкових умовах на основі використання традиційних структур і досвіду соціального управління. При цьому консервативні прагнення і традиції, носіями яких залишались службовці попередньої командно-адміністративної системи, або обєктивно гальмували і продовжують гальмувати еволюційний розвиток у напрямку ринкових орієнтирів лібералізованого громадянського суспільства, або навіть намагаються спрямувати його в напрямку реставрації звичних структур і методів державного управління. Проблеми державного регулювання розвитку регіонів досліджуються як зарубіжними, так і вітчизняними вченими. Серед зарубіжних науковців слід відмітити праці П.Треба розуміти, що функції державного управління із набуттям Україною незалежності великою мірою ускладнились у звязку з розвитком різноманітних аспектів спільної ринково орієнтованої діяльності держави, бізнесу і громадянського суспільства на всіх рівнях державного регулювання - макро-(загальнодержавному), мезо-(галузевому, секторальному, регіональному) і мікроекономічному (окремі субєкти підприємницької діяльності). Цими змінами була продиктована поява жорстких і різноманітних вимог до апарату державного управління, до якості генерованих і реалізовуваних ним рішень, до рівня роботи регулюючих органів, до професіоналізму, різносторонньої освіченості та компетентності державних службовців, які переважно не змогли дати динамічну і адекватну відповідь на нові вимоги суспільства. Сьогодні до цих наслідків варто зарахувати такі негативні оцінки як «неспроможність ініціювати та впроваджувати реформи, вирішення багатьох публічних завдань у режимі «гасіння пожеж», надмірна централізація, неповага до людини, корупція та бюрократизація, закритість від суспільства та непідконтрольність суспільству, неефективне використання публічних ресурсів» [9, с. 27] «Якщо ........ державні службовці не знатимуть основної мети діяльності державних інституцій, органів державного управління на певному відтинку розвитку суспільства, то їхні дії будуть позбавлені логіки, наступності, буде втрачено точку відліку для вибору найкращої альтернативи». Підтвердженням цього висновку може служити наявність аналогічних проблем із функціонерами органів державного управління і місцевого самоврядування не тільки в українському суспільстві, а притаманність проблемних питань і недоліків службовцям більшості сусідніх держав, що виявляється в процесі навіть поверхневого аналізу наукових і аналітичних публікацій.Таким чином, службовців слід у першу чергу добирати за допомогою запропонованої вище «нормативної моделі» саме тому, що не кожна особа може і здатна до успішного виконання цільової функції (1.), разом із цим - розвивати і удосконалювати їх здібності в напрямку підвищення відповідності до запропонованої нами моделі. Якщо порівняти зміст цих критеріїв із запропонованою вище просторовою моделлю «ідеального службовця», то стане очевидним, що саме морально-етична складова необхідних сьогоднішнім українським управлінцям рис і характеристик у даному переліку практично не представлена, а інші складові дозволяють тільки певною мірою оцінити професійну «здатність» службовця до кращого або гіршого виконання своїх функцій, демонстрації кращої або гіршої робочої поведінки протягом певного періоду часу. Отримавши функціональну модель елемента системи зовнішніх регулювань, аналітичний вираз коефіцієнта трансформації вхідних сигналів службовцем у регуляторному процесі, а також графічну модель «ідеального службовця» з точки зору якнайкращого виконання останнім своїх службових обовязків, робимо висновок про необхідність і доцільність виконання подібних кроків і щодо іншого функціонального елементу підприємницького середовища - керівника підприємства чи підприємця, який повинен успішно взаємодіяти з джерелом зовнішніх регулювань і, одночасно, управляти діяльністю довіреного йому СПД.