Розвиток "Я"-концепції дошкільника - Научная работа

Суспільство без якісної освіти не має майбутнього. Раннє дитинство - період, коли закладаються основи всіх психічних функцій та властивостей особистості, формуються пізнавальні процеси, інтенсивно розвиваються різні види діяльності, створюються передумови для різнобічного та гармонійного розвитку. Важлива роль у цьому процесі належить батькам, вихователям, практичним психологам. У сучасній літературі зявляється дедалі більше статей з проблеми соціального розвитку малят, формування самосвідомості дошкільника, виховання вольових якостей, самостійності тощо. Вивченням даної проблеми займаються наукові співробітники лабораторії психології дошкільного інституту психології імені Г.С.Суттєво змінюється методологія та теорія дошкільної освіти: традиційний функціональний підхід, на якому ґрунтувалася радянська педагогічна наука, поступається місцем особистісно орієнтованим технологіям навчання та виховання. Пізнаючи навколишній світ, дитина робить перші кроки в пізнанні самої себе, а отже, і в розвитку самосвідомості. Самосвідомість являє собою складний психічний процес, суть якого полягає у сприйнятті особистістю численних образів самої себе в різних ситуаціях діяльності й поведінки, в усіх формах взаємодії з іншими людьми і в поєднанні цих образів в єдине цілісне утворення - уявлення, а потім у поняття свого власного "Я" як субєкта, що відрізняється від інших субєктів [16, 131]. Умовно в розвитку самосвідомості дошкільника можна виділити такі стадії: від народження до одного року; від одного до трьох років; від трьох років до 7 років. Розвиток самосвідомості починається на найбільш ранніх етапах онтогенезу з вирізнення дитиною себе із світу предметів та інших людей.Особистістю називають дитину, яка вміє відповідально самовизначатися, зрозуміло, в межах вікових можливостей. Відповідальність засвідчує вміння малюка орієнтуватися в своїх правах (свободі робити те, що йому хочеться) та обовязках (правилах, які обмежують його свободу, визначають межі соціально прийнятної та схвалюваної поведінки, знайомлять з тим, що "можна", "не можна", "необхідно"). Тривогу може викликати, з одного боку, відсутність у малюка власних бажань, повна залежність його поведінки та діяльності від волі та вибору дорослих; з другого - ігнорування будь-яких правил та норм, намагання добитися свого за будь-яку ціну. Якщо вона мобілізується, намагається подолати труднощі, виявляє наполегливість і кмітливість, звертається по допомогу до дорослого лише в разі необхідності, є підстави для задоволення: маля робить упевнені кроки на шляху свого особистісного зростання. Основні з них: вікова криза, суть якої полягає в усвідомленні дитиною своїх зрослих можливостей, появі бажання урівняти себе в правах із дорослими, звільнитися від надмірної опіки, демонстрація близьким дорослим (більше нікому!) своєї незалежності від них; поява негативізму та впертості як механізмів захисту "Я", способів апробації та утвердження своєї самості; неврахування дорослими того, що дитина подорослішала, багато чого навчилася і вже здатна робити щось самостійно; поводження з нею, як з маленькою: надмірна опіка, контроль, повчання, докори; обмеження; жорстке регламентування життя, поведінки, діяльності, прийнятих нею рішень викликають у неї протест [7, 3].Зазначені феномени є свідченням того, що новонароджене "Я" дитини зайшло в суперечність з відносинами, які склалися в неї з дорослими на попередніх етапах взаємодії, і що дитина виборює своє право на певну самостійність у рамках цих відносин. Що стосується дітей молодшого дошкільного віку, то цінність їхнього власного "Я" для них самих існує лише у вигляді емоційних наслідків поведінкових порушень з боку самої дитини та оцінних впливів на неї дорослих, а також переживання дитиною певних досягнень та її заслуг, відзначуваних знову ж таки дорослими. Отже, відкриття дитиною власного "Я" - це не тільки перехід на позицію пристрасного ставлення до самої себе, а й на позицію захисту цінності "Я", його відповідності тому уявленню, яке дитина вже має про себе. Саме тому виховний ефект педагогічних дій стосовно дітей молодшого дошкільного віку слід розглядати передусім під кутом зору їх впливу на розвиток емоційно-ціннісного ставлення дитини до себе - цього найбільш "вразливого" утворення у структурі її самосвідомості. Стосовно молодшого дошкільного віку одразу зазначимо таке: в образі "Я" молодших дошкільників панівним, широко генералізованим є афективний компонент, зміст якого становить висока загальна позитивна самооцінка, яка є віддзеркаленням оцінного ставлення до дитини з боку близьких дорослих, а також система парціальних самооцінок, що відображають когнітивно-афективне ставлення дитини до себе як виконавця різних видів предметно-практичної діяльності (малювання, ліплення, конструювання та ін.).

Зміст

Вступ

1. Розвиток самосвідомості в онтогенезі

2. Особистісне зростання в ранньому віці

3. Формування самосвідомості в дошкільному віці

4. Роль сімї у формуванні самосвідомості дитини

5. Діагностика сформованості самосвідомості

6. Методичні рекомендації для батьків та педагогів

Висновки

Список використаних джерел

Додатки