Розвиток публічної служби П’ятої французької республіки: голлістський та постголлістський періоди - Статья

Онуфрієнко Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, doi: 10.15421/152017549044, Дніпро, вул.У пропонованій статті проаналізовано основні етапи еволюції французької публічної служби у контексті специфічного концептуального фундаменту та інституціонального онтогенезу сучасної 5-ї Республіки (голлістського та постголлістського періодів). ХХ ст., нерідко охоплювали різноспрямовані тенденції, в тому числі: поширення карєрної системи на територіальну (місцеву) публічну службу в умовах одночасної децентралізації та посилення автономії територіальних громад; обмежена і не завжди системна агенціфікація у вигляді традиційної правової форми, характерної для публічних установ (Etablissement public); нові форми бюрократизації у процесах контролю видатків (зокрема, відповідно до Бюджетного Акта 2001 р.) одночасно з упровадженням інструментарію концепції Нового Державного Управління. Їх поєднання вимушено відбувається відповідно до ітераційної моделі еволюції французької держави: новий або оновлений конституційний лад та новий політичний режим встановлюються як реакція на неспроможність розвязати системну соціальну кризу засобами попередньої державної моделі. In particular, its been proved that French administrative reforms first implemented as far back as the early 1980s, more often than not embraced divergent trends such as: the applying of the career development system to the territorial (local) public service within the conditions of simultaneous decentralization and the enhancement of the territorial communities’ autonomy; restricted and not always consistent agencification in terms of traditional legal form that is characteristic of public institutions (Etablissement public); new forms of bureaucracy in the expenditure control (in particular, pursuant to The Budget Act, 2001) along with implementing the tools of the New Public Management concept. They are combined in a compulsory manner according to the iteration evolution model of France: new or renewed constitutional system and political regime are established as a result of the incapability to resolve the systemic social crisis via the former public model.Провідні європейські дослідники у сфері науки публічного адміністрування констатують не тільки своєрідність систем публічної служби держав-членів ЄС та унікальність національних траєкторій адміністративних реформ, але й фіксують відсутність універсальної концептуальної загальноєвропейської моделі, яка визначала б їх сучасний розвиток [9] [10] [11]. Мова йде лише про певні загальні тенденції (дебюрократизація, запозичення методів приватного сектора, прагнення більшої відкритості, нарешті, зближення з громадянським суспільством) та наявність національних кластерів, що поєднують споріднені системи публічної служби [10, c. Мова в цьому випадку йде як про французький досвід соціально-політичної та економічної нестабільності і конфлікт держави та громадянського суспільства часів 3-ї та 4-ї Республік, що ґрунтувався передусім на неефективності демократичних інституцій та державного управління в межах парламентської форми республіканського правління, і про досвід державотворення в межах змішаної моделі Пятої республіки, яка виявилась набагато стабільнішою, так і про еволюцію французької публічної служби у контексті означених процесів. Втім навіть англосаксонські дослідники визнають, що адміністративний імідж Франції, у контексті якого держава «потопає у болоті численних статистів з величезними привілеями», створений зокрема зусиллями редакторів впливового журналу «The Economist», має небагато спільного зі складною реальністю [12, с. Спеціалістів у галузі державного управління має зацікавити у цьому сенсі той факт, що зсередини французької пізнавальної парадигми суспільних наук Конституція 1958 р. трактується як «перша конституція (Франції) розроблена юристами, які були одночасно й адміністраторами, в той час як попередні конституції розроблялися парламентарями, які були одночасно ідеологами» [20, c.ХХ ст., нерідко охоплювали різноспрямовані тенденції, в тому числі: поширення карєрної системи на територіальну (місцеву) публічну службу в умовах одночасної децентралізації та посилення автономії територіальних громад; обмежену і не завжди системну агенціфікацію у вигляді традиційної правової форми, характерної для публічних установ (Etablissement publk); нові форми бюрократизації у процесах контролю видатків одночасно з упровадженням інструментарію концепції Нового Державного Управління. закритий характер державної служби, сильний дух корпоративізму та відмежованості від громадянського суспільства, складні процедури звільнення з посади в контексті ретельно розробленої концепції карєри зумовлюють ригідність чиновництва, певну інерційність та негнучкість державної служби в цілому.