Розвиток професійної робітничої освіти без відриву від виробництва у 1921—1930 роках в Україні - Автореферат

Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукРобота виконана на кафедрі історичних дисциплін Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент, професор кафедри Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор кафедри історії Росії Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна Волосник Юрій Петрович; кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України та музеєзнавства Харківської державної академії культури Плахтій Іван Степанович. З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна за адресою: 61077, м.По-друге, входження вітчизняної системи освіти до європейського освітнього простору обумовлює активний пошук нових відкритих і демократичних моделей розвитку освітньої системи. На цьому наголошується в Державній національній програмі «Освіта» («Україна ХХІ століття») та Національній доктрині розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті. Верхня межа дослідження визначається початком 1930-х років, оскільки на цей час в Україні закінчилося становлення системи професійної робітничої освіти та закінчилася уніфікація радянської системи освіти і підпорядкування її союзному центру. Виявити можливості використання накопиченого історичного досвіду для реформування української системи професійної робітничої освіти без відриву від виробництва на сучасному етапі та сформулювати рекомендації для сучасної системи освіти, які витікають з досвіду діяльності освітніх установ періоду, що досліджуються у дисертації. Теоретичне і практичне значення дослідження полягає у тому, що на основі наукового узагальнення значної кількості архівних матеріалів, літератури з фондів спеціального зберігання, періодики та інших джерел одержано інформацію про зміст, форми, методи, науково-методичне, матеріально-технічне та кадрове забезпечення навчання у закладах професійної робітничої освіти, соціально-економічні та політичні умови їх розвитку; вперше з позицій сучасного переосмислення виявлено характерні особливості процесу розвитку професійної робітничої освіти в Україні в період 1921 - 1930 рр.Перший період охоплює 1920-ті - першу половину 1930-х років, коли поточні проблеми розвитку освіти активно досліджували безпосередні учасники подій - тогочасні працівники Наркомату освіти, науково-педагогічні працівники. Найбільша увага приділялась дослідженню таких проблем: становлення і розвиток радянської системи професійної і спеціальної освіти та її місце в загальній системі народної освіти, освіта для дорослих, освіта робітничої молоді, професійні школи в окремих галузях промисловості і транспорту, реорганізація та пролетаризація навчальних закладів. Однак можна виділити невелику кількість праць, що були присвячені проблемам освіти (праці М.Ніжинського, С.Чавдарова та ін.).Треба виділити декілька авторів, що намагались висвітлити проблему методичного забезпечення та становлення навчального процесу в закладах, що надавали освіту без відриву від виробництва (І.Кудрявцев, Н Красноперов). Однак дослідження цього періоду відзначаються однобокістю у доборі документів, гіпертрофованим зображенням керівної ролі комуністичної партії у процесі розвитку освіти, де процес розвитку освіти розглядається у контексті історії партії, послідовного запровадження директивних документів. У другому розділі дисертації «Формування системи професійної робітничої освіти» досліджено основні тенденції розвитку професійної робітничої освіти без відриву від виробництва в Україні в період 1921-1930 рр.; вплив соціально-економічних умов на формування цієї системи; визначено типи закладів, що відносилися до системи професійної освіти без відриву від виробництва та здійснено їх наукову систематизацію; виявлено основні завдання, які ставились перед установами професійної робітничої освіти без відриву від виробництва та їх адекватність і відповідність тогочасній політико-економічній ситуації в УСРР.прискорене створення значної кількості фахівців середньої і вищої ланки (майстрів, техніків, інженерів, управлінців) в умовах дефіциту кадрів можна було здійснити лише методом освіти без відриву від виробництва (вечірньої та заочної освіти); до сфери робітничої освіти були віднесені робітничі курси, різні типи профшкіл, школи робітничої молоді, школи дорослих підвищеного типу, вечірні робітфаки і вечірні робітничі технікуми, а з другої половини 20-х років - вечірні робітничі університети, комбінати робітничої освіти; система професійної робітничої освіти без відриву від виробництва у досліджуваний період пройшла декілька етапів розвитку, які були тісно повязані з динамікою тогочасного народного господарства: 1921 - 1922 рр.

Основний зміст дисертації