Історичні передумови розвитку наукового, практичного та громадського напрямків пам’яткознавства у XIX та XX ст. Дослідження діяльності владних структур досліджуємого періоду. Пам’ятки Харківського єпархіального церковно-археологічного товариства.
При низкой оригинальности работы "Розвиток пам’яткознавства на Харківщині в ХІХ - на початку ХХ століть", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.Н. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукРозподіл памяток на рухомі та нерухомі, запропонований у ХІХ ст., відображає особливості їхньої охорони, використання та вивчення. Сучасні фахівці обговорюють питання вдосконалення законодавства та державної системи охорони памяток, ролі громадських і наукових організацій у цій справі. На межі ХХ-ХХІ ст. приватизація, повернення памяток церковної архітектури релігійним громадам мали б спонукати суспільство до пошуку нових підходів до охорони історико-культурної спадщини. У цей час діяли державні, громадські, наукові та церковні організації, в коло завдань яких входили вивчення, охорона, використання памяток. Досвід діяльності цих організацій, наукові здобутки памяткознавців заслуговують на вивчення, узагальнення та використання.У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено предмет і обєкт, хронологічні та територіальні межі, мету та завдання, методологічні засади й методи, наукову новизну і практичне значення дослідження, повідомлено про апробацію та структуру дисертації. У першому розділі дисертації - “Історіографія та джерела” - визначено стан наукової розробки проблеми й охарактеризовано джерельну базу дослідження. Уже протягом першого періоду зявились узагальнюючі дослідження, присвячені заходам держави з охорони памяток. Попри ідеологічний тиск тоталітарного режиму в СРСР чи відірваність від Батьківщини науковці нерідко прагнули здійснювати неупереджені дослідження. Дослідження з історії вивчення памяток Харківщини інколи мали вигляд статей чи стислих оглядів історіографії у працях, присвячених місцевому мистецтву й архітектурі.У підрозділі 2.1 “Заходи органів державної влади та церкви з охорони й використання памяток історії та культури” висвітлено діяльність владних структур у зазначеній галузі. Але на Харківщині памяткоохоронні циркуляри були малодієвими, бо чиновники, на яких покладалося їхнє виконання, ставилися до справи формально і не мали відповідних знань. 1826 р. було видано урядовий указ, за яким будівництво та ремонт храмів мали здійснюватися за проектами, затвердженими в консисторіях і будівельних відділах МВС. Державна влада не усвідомлювала необхідності систематичної реєстрації памяток і створення спеціальних організацій, що мали б вирішувати питання їхньої охорони на місцях. У цілому, співпраця памяткознавців у наукових організаціях дала плідні результати: було налагоджено видавничу діяльність, систему виявлення памяток.
План
. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
