Розвиток пізнавальної активності учнів 5-8 класів на уроках української літератури в процесі вивчення літературних творів історичної тематики - Автореферат

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИРоботу виконано на кафедрі літератури і методики навчання Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди, Міністерство освіти і науки України. Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Волошина Ніла Йосипівна, Інститут педагогіки АПН України, заступник директора з наукової роботи. Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Ситченко Анатолій Люціанович, Миколаївський державний педагогічний університет імені В.О.Сухомлинського, завідувач кафедри літератури і методики її викладання; Захист відбудеться 18 квітня 2006 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.452.02 в Інституті педагогіки АПН України (04053, м.Національна доктрина “Освіта” (Україна ХХІ століття)” і Концепція літературної освіти в 12-річній загальноосвітній школі спрямовують науковців і вчителів на розвиток пізнавальної активності учнів та громадянське становлення сучасної молоді, формування її національної самосвідомості. Важливим джерелом розвитку пізнавальної активності учнів під час вивчення української літератури про минуле є сучасна наукова думка про історичні художні твори, на яку має спиратися вчитель у своїх поясненнях, коментарях, завданнях школярам. Зважаючи на недостатнє теоретичне вивчення і високу практичну значущість означеної проблеми, темою дисертаційного дослідження визначено “Розвиток пізнавальної активності учнів 5-8 класів на уроках української літератури в процесі вивчення художніх творів історичної тематики”. Гіпотеза дослідження полягає в тому, що розвиток пізнавальної активності учнів буде ефективним, якщо: · у процесі вивчення художніх творів історичної тематики розроблена авторська модель уроків посяде пріоритетне місце у виборі ефективних методів і прийомів, що ґрунтуються на репродуктивно-творчих та творчих видах діяльності учнів; Розвязання поставлених завдань і необхідність перевірки в процесі дослідження вихідних припущень зумовили використання комплексу методів, зокрема було використано такі методи: теоретичні - ретроспективний і системний аналіз психолого-педагогічної, літературознавчої та методичної літератури для вивчення стану теоретичної розробки проблеми, порівняльний аналіз шкільних програм і підручників, посібників, узагальнення педагогічного досвіду для визначення теоретико-методичних засад дослідження; метод теоретичного моделювання застосовано для визначення предмета, обєкта, гіпотези дослідження;Не приймаючи ідеологем радянського часу та недооцінки теоретичних наукових знань, подаємо матеріал для нинішнього застосування у концепціях методистів-літераторів О.Дорошкевича, Т.Бугайко, Ф.Бугайка, В.Голубкова, М.Рибникової, М.Соколова, К.Сторчака, О.Мазуркевича та інших, зокрема метод безпосередньої аперцепції тексту і рефлексій на неї, дослідницький метод, яким учень ішов у поясненні композиції твору, спостереження за індивідуальним стилем та жанровою специфікою тексту, метод власної художньої творчості як шляху до розуміння високого мистецтва слова. Національні цінності, покладені вченим у підґрунтя виховання, повязуємо з вивченням художньо-історичних творів: емоція, думка, національна свідомість активно взаємодіють під час реалізації нашої системи викладання. Визначено хиби навчальної практики і зроблено відповідні висновки щодо необхідності прищеплювати учням уміння вдумливо читати та інтерес до роботи з книжкою, зокрема художньою, а також з історичними та іншими довідниковими джерелами; творчо співпрацювати вчителеві з учнями класу, розвивати їхню самостійність та активність, інтерес до різних видів мистецтв, бажання проводити мистецькі паралелі, вести дискусію (діалог) “учитель - учень”, “учень - учень”, “учень - автор”, - нині цього бракує. До групи з низьким рівнем розвитку активності належать учні, які на всі запитання дають неповну (інформативну) відповідь; невміло користуються історичними та іншими довідниковими джерелами; неправильно пояснюють звязок змісту твору з історичними подіями; не вміють застосовувати знання з історії під час усних відповідей та письмових робіт. До групи з високим рівнем розвитку активності входять учні, які дають обґрунтовану, повну, розгорнуту відповідь на поставлені запитання; уміло ілюструють свою відповідь історичними відомостями, розвязують усі завдання щодо зіставлення змісту прочитаного художнього твору з історичними хроніками та зображенням цих подій в інших видах мистецтв; виявляють глибокі та самостійні знання з історії та літератури, уміння застосовувати ці знання під час усних відповідей та письмових робіт; виявляють глибокий інтерес до історичних та інших довідникових джерел.1.У дослідженні зясовано, що увага вчених до проблеми розвитку пізнавальної активності в процесі навчання характерна для всіх періодів розвитку школи та науки про неї.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ