Розвиток підприємництва в аграрному секторі економіки лівобережної України (90-і рр. ХІХ ст. – 1917 р.) - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукПротягом кінця ХІХ - початку ХХ ст. вагомими кроками у переході Лівобережної України, яка знаходилася у складі Російської імперії, на шлях капіталістичного розвитку економіки, зокрема сільського господарства, стали селянська реформа 1861 р. та столипінська аграрна реформа, розпочата у 1906 р. Реформи сприяли поступовому переходу сільського господарства до ринкових відносин, в результаті якого зявився новий тип ініціативних селян, котрі ставали підприємцями. Хоча цей процес загальмувала Перша світова війна, а потім революційні події 1917 р., все одно він показав великий потенціал українського села та, безумовно, працелюбність, заповзятливість та діловитість селян, завдяки яким у досліджуваний період Україна за обсягами продажу землеробської продукції на європейському ринку займала перші місця. Зважаючи на те, що на початку ХХІ ст. процес реформування аграрного сектору України є надзвичайно важливим, вивчення досвіду минулого допоможе віднайти найбільш оптимальні шляхи виходу з кризових та суперечливих ситуацій на сучасному етапі розвитку сільського господарства України, дозволить запобігти помилок і прорахунків, чим і обумовлюється актуальність теми дослідження. Обраний напрямок дослідження тісно повязаний зі складовою частиною комплексної програми «Українська еліта в історичному контексті державотворчих процесів та розвитку суспільно-політичної думки», що розробляється на кафедрах історії України і всесвітньої історії Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (державний реєстраційний номер 0106U000296).У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, конкретизуються обєкт і предмет дисертації, окреслюються хронологічні та територіальні межі, визначаються мета та основні завдання, розкривається наукова новизна і практичне значення, містяться відомості про структуру і обсяг роботи.Окрему групу джерел становлять матеріали різноманітних організацій та установ, зокрема земств, та програми й інші документи утворених на початку ХХ ст. українських політичних партій, за допомогою яких були визначені специфічні тенденції соціальних та економічних процесів на селі (Положение о губернских и уездных земских учреждениях 1 января 1864 г. Отже, різноманітна за інформативністю та характером джерельна база дає підстави неупереджено та обєктивно зясувати місце та роль українського селянства у соціально-економічній структурі суспільства Лівобережжя; проаналізувати специфіку соціально-економічного становища селян, надати оцінку міграційним процесам, диференціації селянства, дослідити значення для селянського добробуту обсягу заробітків, розвитку кустарних промислів, оренди, особливостей переселенської політики царату в Україні, розвитку хутірських господарств. Не заперечуючи наукового значення праць радянських вчених, зауважимо, що поза їх увагою залишився цілий комплекс проблем: по-перше, реальне становище селянських господарств після реформи 1861 р. у структурі внутрішнього українського та загальноросійського ринків; по-друге, регіональні особливості соціально-економічного становища селянства; по-третє, специфіка аграрних відносин в українському селі та її залежність від природно-кліматичних та демографічних особливостей; по-четверте, становлення та розвиток підприємництва в українському селі в умовах інтенсивного формування і розвитку товарно-грошових відносин. Вказується, що розвиток промисловості впливав на відхід частини селян з сіл до міст, але все одно на зламі ХІХ - ХХ ст. сільського населення було значно більше, і складало воно приблизно 85%. У третьому розділі - «Розвиток підприємництва в українському селі в умовах модернізації економіки» аналізуються нові форми господарювання на селі, що затверджувались у часи модернізації економіки.

Основний зміст роботи