Педагогічний огляд процесу становлення і розвитку системи освіти на Галичині XIX-XX ст. Відтворення напрямків діяльності українських і польських культурно-освітніх та професійних організацій, щодо поширення учбових знань, під час навчання дорослих.
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наукТому особливої гостроти набувають питання освіти дорослих як засобу виходу суспільства із складної соціально-економічної ситуації. Особливої уваги у цьому плані заслуговують надбання педагогів і просвітніх діячів Галичини, де в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст., створена система освіти дорослих, розроблені теоретико-методичні основи її функціонування. Вивчення історично-педагогічних та літературних джерел свідчить, що стан досліджень освіти і виховання дорослих в Галичині у визначений період є надто скромним. На особливу увагу заслуговує праця Гелени Радлінської, яка на початку ХХ ст., здійснила дослідження історії освіти дорослих на польських землях. Названі причини і наявні прогалини в літературі щодо досліджуваної проблеми спонукали до вибору теми дослідження “Розвиток освіти дорослих в Галичині (1867-1918 рр.)”.Освітою дорослих у багатьох країнах займалися за урядові інституції, незалежні громадські організації (товариства, політичні, релігійні та професійні обєднання тощо), приватні особи, діяльність яких часто заборонялася урядом. До створення спеціальних інституцій для освіти, навчання широких суспільних кіл відбувалося в громадських освітніх товариствах і наукових гуртках. В другому розділі - “Едукаційні контексти ідейних програм вибраних політичних партій Галичини” розкриваються програмові вимоги щодо освіти дорослих галицьких українських і польських консерваторів, демократів, народовців та соціал-демократів, визначення ними місця і ролі освіти дорослих в їх політичній емансипації. Закликали суспільність до заснування читалень і народних бібліотек, організації рільничих гуртків, освітніх і господарських товариств, видавали порадники для діячів і організаторів освітньої праці в сільському середовищі, поширювали освіту і ліквідовували неписьменність, чим сприяли культурно-освітньому, політичному та господарському розвитку села. Єдність позицій цих осередків в справі поширення освіти і культури знаходила підтвердження в численних формах діяльності, яку проводили освітні та робітничі товариства, професійні спілки, осередки партійних організацій та інституції позашкільної освіти (народні і робітничі доми, читальні і бібліотеки, музеї, галереї мистецтв, курси і елементарні школи для дорослих, робітничі театри і т. п.).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
