Розвиток, організація та моніторинг Інтернету в Китаї - Дипломная работа

За числом користувачів Інтернету і за масштабом інтернет-мережі Китай займає друге місце в світі, проте посідає перше місце у світі за рівнем контролю держави за інтернет-контентом - перевірці вебсайтів, онлайн-журналів, конференцій і стеженням за електронною перепискою між громадянами. Під час роботи над проектом OPENNET Initiative (ONI), організованої групами з Кембріджського університету, Гарвардської школи правознавства, Оксфордського університету і Університету Торонто, виявилося, що уряди 25 країн із 41, які стали обєктами моніторингу, блокують або фільтрують зміст сайтів інтернету. За даними OPENNET Initiative, Іран, Китай і Саудівська Аравія не тільки фільтрують широкий спектр тем, але забороняють і великий обсяг матеріалів, що належать до цих тем. Країни, які займаються по суті політично мотивованими заборонами, включають Мьянму, Китай, Сірію, Туніс і Вєтнам. Так, у такій спосіб три перших погодились систематично блокувати доступ до будь-якої сторінки в Інтернеті, де представлені "крамольні" слова - "демократія", "свобода", "права людини", "незалежність Тайваню" чи "демонстрації".Коли йдеться про інформацію взагалі й про її свободу зокрема, сьогодні перш за все слід говорити про можливості, які надає в цьому плані всесвітня мережа Інтернет. Одним з найбільш вичерпних на даний момент є визначення, яке містять Рекомендації парламентських слухань "Росія і Інтернет: вибір майбутнього" [18]: Інтернет - унікальна сукупність локальних, регіональних і національних компютерних мереж та універсальна технологія обміну даними; В мережі Інтернет відсутня централізована система управління, Існує тільки координатор системи, роль якого відіграє сьогодні ISOC - Товариство учасників Інтернет. Правда, існують декілька нормативно-правових актів у цій галузі, в основному спрямованих на максимальний контроль Інтернет з боку держави (в особі СБУ), серед них - Укази Президента "Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні" (від 1 липня 2000 p., № 928) і "Про заходи щодо захисту інформаційних ресурсів держави" (від 10 квітня 2000 p., № 582), Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про передачу Державного центру інформаційної безпеки до сфери управління Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації СБУ" (від 28 лютого 2001 p., № 63-р) тощо [18]. В ряді законодавчих актів України, наприклад, у Законі України "Про інформацію", Законі України "Про зберігання науково-технічної інформації" та інших, що регулюють інформаційні відносини, термін "Інтернет" безпосередньо не використовується, однак його мають на увазі при використанні таких термінів, як "інформаційні мережі", "міжнародні мережі передачі даних".Виникнувши як суто технічний засіб передачі інформації, Інтернет перетворився на важливе соціальне явище планетарного масштабу, яке привертає увагу фахівців різних наук. Як масове явище Інтернет існує трохи більше десяти років, однак і за цей короткий термін він став невідємною частиною життя мільйонів людей нашої планети, перевернув усі наші уявлення про засоби масової інформації, а відтак - про сутність інформації, ліквідував кордони між державами і народами, зробив людей набагато ближчими один до одного. Через Інтернет можна замовити й отримати нові продукти, відіслати букет квітів коханій дівчині і навіть придбати автомобіль, тобто заробити в мережі може не лише велика фірма, але й практично будь-яка людина, яка створила свою сторінку; У звязку з цим інформаційну культуру найчастіше розуміють як систему, що складається з чотирьох основних компонентів, а саме: а) культури організації подання інформації; б) культури сприймання користування інформацією; в) культури використання нових інформаційних технологій; г) культури спілкування через засоби Інтернет. Адже ми маємо, з одного боку, практично повну заборону доступу громадян до Інтернету (досвід Китаю), з іншого - фактично повну компютеризацію та дозвіл на розміщення в Інтернеті будь-якої інформації, навіть повязаної з пропагандою нацизму (США).Вже сьогодні створення і розвиток цієї мережі вважається чи не найбільш значним винаходом XX століття, що дозволив абсолютно по-новому поглянути на питання глобального інформаційного обміну, на організацію процесів пошуку, обробки і зберігання колосальних обсягів різноманітної інформації. Стрімкий розвиток Internet-технологій відкриває користувачам нові способи ведення справ, створює безпрецедентні можливості підтримання ділових відносин у віртуальному інформаційному просторі на різноманітних рівнях. Глобальна мережа Internet сьогодні використовується не тільки для обміну інформаційними повідомленнями і для доступу до різноманітних інформаційних ресурсів, все більше застосування знаходять Internet-технології для здійснення конкретних комерційних операцій. У да

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти розвитку мережі Internet

1.1 Інтернет як технологічна основа глобалізації

1.2 Інтернет як засіб формування інформаційної культури

1.3 Можливості практичного використання мережі Internet

Розділ 2. Розвиток, організація та моніторинг Інтернету в Китаї

2.1 Розвиток Інтернету в Китаї

2.2 Головні проблеми, що перешкоджають розвитку електронного бізнесу в Китаї

2.3 Організація контролю та моніторинг Інтернету в Китаї

Висновки

Література