Розвиток інвестиційного процесу в сільському господарстві - Автореферат

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В.В. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук Робота виконана в Гуманітарному університеті “Запорізький інститут державного та муніципального управління” Корецька Світлана Олександрівна, Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління”, завідувач кафедри фінансів та банківської справи. Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, Садиков Мурат Абдикасович, Харківський національний аграрний університет ім.Не розкриваючи всі чинники кризових явищ в економіці України, які склалися за останні 15 років, можна стверджувати, що відсутність дієвого механізму інвестування спричинила руйнівні процеси в економіці. Від обсягів, якості інвестицій та ефективності інвестиційного процесу значною мірою залежить доля вітчизняної економіки, зокрема й сільського господарства, яке потребує значних коштів на структурну перебудову і підвищення ефективності всіх форм господарювання. Серед праць зарубіжних вчених, які досліджували проблеми теорії інвестування, заслуговують на увагу праці В.П. Крім того, залишаються вкрай мало розробленими питання безпосереднього залучення інвестицій в сільському господарстві, вирішення різних проблем підвищення ефективності інвестиційного процесу у сільському господарстві в цілому та на регіональному рівні зокрема. Для досягнення мети дослідження було поставлено такі завдання: - дослідити економічний зміст інвестицій та інвестиційного процесу в сільському господарстві;Значна частина виробничих приміщень і споруд, машин та обладнання, транспортних засобів багаторічних насаджень сільськогосподарських підприємств фізично, морально й економічно зношена і для їх відновлення необхідні значні обсяги інвестицій, які можна обчислити на основі даних про фактичну наявність основного капіталу та потребу підприємства в основних засобах під певну виробничу програму. По-четверте, інвестиції використовуються субєктами господарювання для досягнення стабільності виробництва і конкурентоспроможності, а державою - для забезпечення економічного зростання й успішного вирішення соціальних проблем. Підприємства залучають інвестиції (інвестиційні ресурси) із внутрішніх і зовнішніх джерел та використовують їх у процесі своєї виробничо-господарської діяльності. Як показав аналіз галузевої структури інвестицій, виходячи з критеріїв оцінки інвестиційної привабливості галузей економіки, інвестори не ризикують вкладати значні кошти в сільське господарство. На регіональному рівні становлення ринкового простору здійснюється в дуже невизначених умовах, а саме: межі результативності законодавчої й виконавчої влади в управлінні регіональним розвитком поки що невеликі; відсутнє прогнозування ймовірних наслідків розвитку ринкових перетворень; відсутні ефективні концепції подолання негативних наслідків ретроспективних процесів; доступ до джерел інвестиційного капіталу серйозно обмежений, а самі джерела є незначними; основні інвестиційні умови для інвесторів в доступній для огляду перспективі досить примарні; будь-який інвестиційний проект в українську економіку повязаний із ризиком і передбачає компроміс між різними інвестиційними цілями; постійно порушується галузевий баланс України і баланс інтересів інвесторів.Інвестиції можна розглядати як форму вираження економічних відносин. На сучасному етапі “інвестиційний процес” становить діяльність підприємства з розробки інвестиційного проекту відповідно до бізнес-плану, пошук інвесторів, укладання договорів на обсяги та терміни залучення інвестицій, визначення напрямів їх освоєння та узгодження термінів їх повернення. Економічна активність держави як ділового партнера сільськогосподарських підприємств у пропонованій моделі включає: правове регулювання й інформаційну підтримку, що знижує витрати підприємств; інвестиції держави в людський капітал (освіта, охорона здоровя, культура), які забезпечують економію соціальних витрат сільськогосподарських підприємств; економічне стимулювання ділової активності підприємств, що підвищує доступність інвестицій, збільшує збут і сприяє прискоренню обороту капіталу; регулювання діяльності галузей і підприємств інфраструктури, що сприяє зниженню витрат виробництва. Передбачається, що весь процес формування й освоєння інвестиційного проекту поділяється на 10 стадій: формування інвестиційної програми, дослідження інвестиційних можливостей, техніко-економічне обґрунтування запропонованих проектів, відбір інвестиційних проектів, підготовка контрактної документації за проектами, вивчення персоналу й одержання інвестицій, здійснення будівельно-монтажних робіт, експлуатація обєкта, визначення інвестиційного доходу, саморозвиток інвестиційної сфери регіону. При нормі дисконту, меншій за депозитний відсоток інвестори віддають перевагу розміщенню грошових коштів у банку і не хочуть вкладати їх безпосередньо у виробництво.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ