Розвиток інститутів освітньої сфери у трансформаційній економіці - Автореферат

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наукРобота виконана в Харківському гуманітарному університеті “Народна українська академія”, Міністерство освіти і науки України, м. Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Яременко Олег Леонідович, Рада Національного банку України, заступник керівника експертно-аналітичного центру з питань грошово-кредитної політики - начальник відділу стратегії монетарної політики, м. Захист відбудеться “21” вересня 2007 року о 16-00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.01 Харківського національного университету ім. З дисертацією можна ознайомитися в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім.Освіта виступає засобом формування навичок, нагромадження знань і вмінь для адаптації в умовах ринкової нестабільності, раціональної економічної поведінки, розвитку як конкурентних переваг окремої особистості, так і конкурентоспроможності нації, держави в цілому. Інститути будь-якого рівня включають в явному або прихованому вигляді процес навчання. Будь-які технічні зміни або інновації ґрунтуються на попередньому навчанні та перебувають у прямій залежності від особливостей інституту освіти. Таким чином, потенційні можливості безлічі альтернативних відкриттів залежать від того, яким чином люди навчаються, тобто безпосередньо від організації процесу навчання, а отже, від інституту освіти в цілому. Тому сьогодні в умовах інформаційного простору особлива роль у розвитку держави й зростанні її конкурентоспроможності на світовому ринку в умовах глобалізації відводиться інституту освіти, що зумовлює потенційні можливості розвитку держави.Аналіз різних підходів до визначення терміна “інститут” дозволив охарактеризувати інститут освіти як систему економічних відносин індивідів, що виникають у процесі виробництва, обміну й розподілу освітнього продукту (сукупності освітнього товару й послуги), виробленого інститутом освіти і функціонуючого в межах встановлених норм, правил поведінки, механізмів. Освіту можна розглядати як інститут обміну, тому що знання виступають товаром у відносинах товарно-грошового обміну і, будучи обєктом купівлі-продажу на ринку освітніх послуг, набувають споживчої вартості (здатність освіти задовольняти потреби, що виражається в користі споживача від споживання благ або послуг, у даному випадку після здобуття освіти за певним фахом) і мінової вартості (властивість освіти обмінюватися на кошти, які платить студент за здобуття знань або роботодавець, який оплачує виконання ряду функцій відповідно до отриманих знань. Ціна поточного продукту освіти включає всі поточні витрати освітнього процесу, а саме: витрати на управління, організацію навчального процесу, заробітну плату професорсько-викладацького складу, навчальну літературу, забезпечення матеріально-технічної бази. На основі інституціональної природи освіти розкрито двоєдиний зміст інституціональної діяльності освіти в інноваційних прийомах: освіта інституціоналізує інформацію, тобто робить її прикладом для використання в системі наявних звязків і технологій; водночас освіта є інституціональним фільтром, проникаючи через який частина інформації у вигляді деструктивних інновацій залишається поза межами, не трансформуючись у знання, шаблони та правила. Розгляд теоретичних положень дав змогу наголосити, що освіта - найважливіший важіль держави для підвищення її конкурентоспроможності, тому особливе значення мають витрати держави на освіту та розвиток науково-технічної сфери (відсоток від ВВП), що не тільки сприяє подальшому зростанню обсягів виробництва, продуктивності праці і якості товарів та послуг, а й приводить до загального підвищення соціально-економічних показників рівня життя.Особлива увага приділяється особливостям розвитку цього інституту в період соціально-економічної трансформації як складової інституціональної структури економіки, що включає інститути власності, держави, грошей, інститути ринку й приватного підприємництва, інститут національного майна. Проведений аналіз різних підходів до визначення терміна “інститут” дозволяє визначити інститут освіти як систему економічних відносин індивідів, що виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання освітнього продукту, що функціонує в межах визначених норм, правил поведінки, механізмів, що виконують ряд функцій. У ході дисертаційного дослідження доведено, що освіта є соціально-економічним інститутом, який має характеристики, властиві як економічному, так і соціальному інституту, як-от: являє собою соціальний і економічний субєкт. Освіта є економічним інститутом, оскільки освітня установа є самостійним господарюючим субєктом економічних відносин, що виступає від свого імені в господарських операціях на ринку освітніх послуг, підкоряється ринковим законам, бере участь у конкурентній боротьбі, організує свою діяльність на принципі економічно раціонального використання ресурсів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ