Розвиток інноваційного потенціалу регіонального господарського комплексу - Автореферат

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Харківська національна академія міського господарства Робота виконана в Харківській національній академії міського господарства, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України. Харків), директор, Харківська національна академія міського господарства, завідувач кафедри міської і регіональної економіки. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської національної академії міського господарства за адресою: 61002, м.Така модель має свою особливу актуальність на рівні регіонів, де є економічна необхідність створити сучасну цілісну й збалансовану систему взаємодії обєктів виробництва та сфери послуг на принципах інноваційного програмування та на цих засадах поступово відпрацювати нові форми й методи управління розвитком регіону. Значний внесок у розробку теоретичних і методичних питань, повязаних з оцінкою інноваційного потенціалу, формуванням і реалізацією інноваційної стратегії та її ролі в забезпеченні стабільного соціально-економічного розвитку регіонів внесли вітчизняні науковці: О.І. Розглядаючи в нових умовах вплив глобальних тенденцій розвитку на зміну організаційних форм і ринкових відносин, вчені зосередили увагу на формуванні інноваційної стратегії розвитку регіонів, сформували засади конкурентної політики, запропонували моделі оцінки впливу інвестицій на розвиток економіки. Результати дисертаційного дослідження використані в наукових розробках Північно-Східного наукового центру НАН і МОН України з теми «Організаційно-економічні основи формування та реалізації регіональної інноваційної політики (на прикладі Харківської області)» (№ДР 0106U003478, 2006 р.), де запропоновано й розроблено моделі та методи оцінки інноваційного потенціалу регіонів у механізмі міжрегіональних взаємодій. У дисертаційній роботі використані такі методи дослідження: діалектичний метод пізнання - для формування концепції дослідження, постановки проблеми й уточнення обєкта дослідження; аналіз, синтез і порівняння - для визначення сучасного стану інноваційного розвитку регіонів і розкриття змісту й уточнення наукових понять; системний підхід - для моделювання та розробки основних понять дослідження, вибору показників оцінки інноваційного потенціалу регіонів; статистичні методи аналізу - для аналізу й оцінки інноваційного потенціалу регіонів і міжрегіональної взаємодії, таксономічний метод - для обчислення узагальнюючого показника розвитку інноваційного потенціалу регіонів, кластеризації і ранжування - для групування регіонів і визначення місця окремих регіонів в економічному просторі; графічний і графіко-аналітичний аналіз - для ілюстрації результатів й основних положень дисертаційного дослідження.Інноваційний потенціал регіону є сукупною і якісно новою характеристикою тієї частини ресурсів, можливостей і трансформаційних сил визначеної території, що здатні забезпечувати кардинальні зміни в промисловості, виробництві продукції, сфери послуг і формах взаємодії учасників інноваційного процесу в регіоні. Взаємодія складових інноваційного потенціалу регіону відбувається під впливом привабливого інвестиційного клімату та спирається на природно-ресурсні можливості самого регіону. Логічно буде припустити, що звязок цих потенціалів можна графічно представити у вигляді розподілу еліпса на дві частини прямою лінією, наприклад, у такий спосіб: Оскільки потенціал саморозвитку вивчений більш докладно, а щодо оцінки потенціалу міжрегіональних взаємодій науковий пошук тільки формується, теоретично вираження їх співвідношення між собою може мати такі варіанти: І - модель із сильним впливом досліджуваного регіону в механізмі взаємодії з іншими регіонами; Виходячи з концептуальної моделі подвійності інноваційного потенціалу в рамках одного обєкта або однієї території, можна прийняти версію, що Пср (для себе) - це потенціал І-го роду, а Пмв (для інших) - це потенціал ІІ-го роду. Блок 1 - оцінювання інноваційного потенціалу регіону включає методи розрахунків інтегральних показників та оцінки ресурсного потенціалу; блок 2 - регуляторна політика в сфері інноваційного розвитку складається з адміністративного впливу та стимулюючих факторів; блок 3 - розвиток інституціональних елементів організаційної структури (технопарків, венчурних фондів, інноваційно-консалтингових центрів, кластерів); блок 4 - використання нових інструментів управління, що включають інноваційні методи проектування та технології організації управління розвитком.Наукові та практичні результати проведеного дослідження поглиблюють систему знань про стратегічне значення інноваційного потенціалу регіону, методів його використання та засобів управління ним в розвязанні завдань регіонального розвитку. Зясовано, що в понятійному апараті інноваційної теорії змістову сутність найбільш повно розкривають інноваційний потенціал, розвиток, інноваційна активність, інституційне забезпечення, а в господарській практиці все більше використовуються інноваційне проектування й управління.

Основний зміст дисертаційної роботи