Розвиток інноваційно-орієнтованого землекористування - Автореферат

Розвиток інноваційно-орієнтованого землекористуванняДослідження економічних поглядів на історичному шляху щодо процесів інноваційного розвитку землекористування свідчать, що інноваційна діяльність не знаходить свого глибинного відображення в нових умовах господарювання на землі. Кардинальна переорієнтація на інноваційний вектор розвитку землекористування на основі нарощування інвестицій з тим, щоб придати їм визначальну роль у раціоналізації землекористування в Україні почала поступово окреслюватись в останні роки незалежності України. Для вирішення окремих задач використано такі методи: економіко-статистичний метод - для вивчення та узагальнення тенденцій і закономірностей динаміки розвитку інноваційно-інвестиційної діяльності в землекористуванні; метод порівняння - визначення наукової сутності «екологія» і «екологізація», «екологогічне управління» та «екологічний менеджмент» та ін.; методи наукового узагальнення - вдосконалення системи землекористування на основі теорії і практики інноваційного менеджменту, управління земельними ресурсами та ін.; методи системно-структурного і порівняльного аналізу - для співставлення фактичних даних звітного та попереднього років; графічний - для наочного зображення динаміки показників; метод експертних оцінок, моделювання і прогнозування - для визначення основних напрямів і шляхів вдосконалення системи землекористування на засадах розвитку інноваційно-інвестиційної діяльності та ін. Інформаційну базу дослідження склали закони України; постанови Верховної Ради і Кабінету Міністрів України; матеріали Держкомстату України, Головного управління земельних ресурсів Миколаївської області, управління сільського господарства, управління екології Миколаївської облдержадміністрації; доповіді, монографії та науково-аналітичні статті; спеціальні наукові видання; літературні джерела вітчизняних і зарубіжних авторів; власні дослідження тощо. сутність понять «сталий розвиток землекористування», «управління земельними ресурсами», «стратегічне управління земельними ресурсами», «інноваційне управління в землекористуванні», що дає змогу сформувати понятійно-категорійний апарат економіки землекористування на якісно новому рівні та сприяє підвищенню ефективності розробки заходів в визначені напряму розвитку землекористування;В роботі особливо акцентується увага на необхідності формування екологічного підходу на принципах екології людини та землекористування, що на відміну від всіх інших наукових напрямів екології, котрі вивчають взаємодію суспільства з природою, включає глибокі знання економіки землекористування та екології. Разом з тим, визначено структуру системи стратегічного управління земельними ресурсами та запропоновано тлумачення поняття «стратегічне управління земельними ресурсами», як складного і багатогранного процесу, що передбачає різні вектори розвитку землекористування, які відображені у комплексному плані (програмі), що призначений для здійснення місії землекористування та досягнення його стратегічних цілей. Оскільки розвиток стратегічного управління перебуває у прямій залежності від інноваційного управління земельними ресурсами обґрунтовано термін «інноваційне управління в землекористуванні» як управлінську діяльність, спрямовану на формування та досягнення цілей інноваційного розвитку землекористування шляхом впровадження досягнень науки і техніки в господарську діяльність на землі з отриманням результату будь-якої форми: матеріального, інформаційного, організаційного тощо. Дослідження еволюції чинників, які впливають на впровадження інноваційної діяльності в землекористуванні, дозволило зробити висновок про те, що, незважаючи на існуючі недоліки в інноваційній діяльності, все ж реально задіяні механізми, які забезпечують розвиток інноваційних процесів в землекористуванні, а саме: започатковані економічні механізми регулювання земельних відносин - економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, здійснено грошову оцінку сільськогосподарських та несільськогосподарських угідь, запроваджено плату за землю, створюються передумови для розвитку ринку землі, розроблені основні напрями інноваційної політики держави тощо.

Основний зміст роботи