Основні етапи розвитку нововведень у закладах освіти України, інтеграція інноваційних перетворень в українській педагогіці зі змінами в системі освіти зарубіжних країн. Інновації, реалізовані у навчально-виховних закладах України протягом ХХ століття.
Аннотация к работе
Харківський державний педагогічний університет ім. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наукНауковий консультант - доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Лозова Валентина Іванівна, Харківський державний педагогічний університет ім. Офіційні опоненти: - доктор педагогічних наук, професор, академік АПН України Євтух Микола Борисович, академік-секретар відділення педагогіки і психології вищої школи АПН України; Захист відбудеться "30" січня 2002 р. о __ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 Харківського державного педагогічного університету ім. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного педагогічного університету ім. У дисертації відтворено генезис інноваційних процесів у середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладах України в ХХ ст.; на основі детермінованого аналізу конкретно-історичних обставин визначено й науково обґрунтовано етапи їхнього розвитку (з початку ХХ ст. до 1920 р. - зародження педагогічних інновацій, 20-ті - середина 30-х років - радикальне привнесення змін у шкільну практику, середина 50-х - 80-ті рр.У Проекті "Національна доктрина розвитку освіти України у ХХ столітті" визначено стратегію та пріоритетні напрямки і шляхи створення життєздатної системи навчання й виховання, яка б забезпечувала "умови для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України", формувала "покоління, здатні навчатися протягом життя", створювала й розвивала цінності громадянського суспільства. Бассет, та ін.) аналізують питання управління інноваційними процесами, організації змін в освіті, умови, необхідні для "життєдіяльності" інновацій, планування нововведень та способи реклами їх. Такий вибір зумовлений низкою чинників: 1) нижня і верхня межі - злами століть, що, як правило, супроводжуються загостренням проблем у всіх сферах суспільного життя, зокрема й в освітній; 2) у цілому для ХХ століття характерні неодноразові революційні потрясіння та інші суспільні катаклізми, що дозволяє виявити умови для активізації інноваційних процесів в освіті; 3) у кінці ХХ століття відбувається глобалізація багатьох суспільних проблем, вирішувати які насамперед зобовязана школа, що вимагає впровадження у шкільну практику новітніх технологій навчання й виховання; 4) широта хронологічних рамок дозволяє максимально використати узагальнюючий концептуальний підхід до розвитку інноваційних процесів у середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладах. · педагогічні інновації як складова загальних суспільних та освітніх процесів згідно із законами діалектики з необхідністю передбачають спіралеподібний характер свого розвитку; кожний виток просування нововведень по "спіралі розвитку", з одного боку, зберігає в собі культурно-педагогічні та національні традиції; з іншого, - вимагає нових підходів до реалізації інноваційних процесів, що зумовлюється низкою чинників: зростаючими вимогами соціального замовлення до освіти, досягненням науково-технічного прогресу, здобутками наук про людину як субєкта навчання і виховання, які вимагають удосконалення останнього; необхідністю забезпечення саморозвивального характеру навчально-виховних закладів та інші. На загальнонауковому рівні методології: принципи і методи системного підходу до пізнання, які в наукових дослідженнях вимагають вивчення явищ, фактів, процесів як взаємоповязаної, взаємозумовлюючої один одного цілісної сукупності елементів, що перебувають у відношеннях і звязках з іншими соціальними системами (культурою, економікою, політикою тощо); синергетичні засади, що дозволяють пояснити наукові ідеї, поняття, гіпотези не лише педагогічними фактами, а й різноманітними нелінійними звязками між теоріями, що приводить до нового зростання історико-педагогічного знання; принципи культурно-антропологічного підходу, за яких історико-педагогічні феномени розглядаються в контексті розвитку культури; конструктивно генетичні засади, на основі яких простежуються зміни складових досліджуваного феномена в просторі й часі, що дозволяє поділити процес на етапи, встановити науково обґрунтовану періодизацію (В.Робота складається зі вступу, пяти розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, (727 найменувань), додатків.
План
Основний зміст дисертації відображено в 44 публікаціях загальним обсягом особистого внеску 36,11 друкованих аркушів.Основний зміст дисертації