Розвиток інноваційних процесів у середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладах України в ХХ столітті - Автореферат

Харківський державний педагогічний університет ім. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наукНауковий консультант - доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Лозова Валентина Іванівна, Харківський державний педагогічний університет ім. Офіційні опоненти: - доктор педагогічних наук, професор, академік АПН України Євтух Микола Борисович, академік-секретар відділення педагогіки і психології вищої школи АПН України; Захист відбудеться "30" січня 2002 р. о __ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 Харківського державного педагогічного університету ім. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного педагогічного університету ім. У дисертації відтворено генезис інноваційних процесів у середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладах України в ХХ ст.; на основі детермінованого аналізу конкретно-історичних обставин визначено й науково обґрунтовано етапи їхнього розвитку (з початку ХХ ст. до 1920 р. - зародження педагогічних інновацій, 20-ті - середина 30-х років - радикальне привнесення змін у шкільну практику, середина 50-х - 80-ті рр.У Проекті "Національна доктрина розвитку освіти України у ХХ столітті" визначено стратегію та пріоритетні напрямки і шляхи створення життєздатної системи навчання й виховання, яка б забезпечувала "умови для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України", формувала "покоління, здатні навчатися протягом життя", створювала й розвивала цінності громадянського суспільства. Бассет, та ін.) аналізують питання управління інноваційними процесами, організації змін в освіті, умови, необхідні для "життєдіяльності" інновацій, планування нововведень та способи реклами їх. Такий вибір зумовлений низкою чинників: 1) нижня і верхня межі - злами століть, що, як правило, супроводжуються загостренням проблем у всіх сферах суспільного життя, зокрема й в освітній; 2) у цілому для ХХ століття характерні неодноразові революційні потрясіння та інші суспільні катаклізми, що дозволяє виявити умови для активізації інноваційних процесів в освіті; 3) у кінці ХХ століття відбувається глобалізація багатьох суспільних проблем, вирішувати які насамперед зобовязана школа, що вимагає впровадження у шкільну практику новітніх технологій навчання й виховання; 4) широта хронологічних рамок дозволяє максимально використати узагальнюючий концептуальний підхід до розвитку інноваційних процесів у середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладах. · педагогічні інновації як складова загальних суспільних та освітніх процесів згідно із законами діалектики з необхідністю передбачають спіралеподібний характер свого розвитку; кожний виток просування нововведень по "спіралі розвитку", з одного боку, зберігає в собі культурно-педагогічні та національні традиції; з іншого, - вимагає нових підходів до реалізації інноваційних процесів, що зумовлюється низкою чинників: зростаючими вимогами соціального замовлення до освіти, досягненням науково-технічного прогресу, здобутками наук про людину як субєкта навчання і виховання, які вимагають удосконалення останнього; необхідністю забезпечення саморозвивального характеру навчально-виховних закладів та інші. На загальнонауковому рівні методології: принципи і методи системного підходу до пізнання, які в наукових дослідженнях вимагають вивчення явищ, фактів, процесів як взаємоповязаної, взаємозумовлюючої один одного цілісної сукупності елементів, що перебувають у відношеннях і звязках з іншими соціальними системами (культурою, економікою, політикою тощо); синергетичні засади, що дозволяють пояснити наукові ідеї, поняття, гіпотези не лише педагогічними фактами, а й різноманітними нелінійними звязками між теоріями, що приводить до нового зростання історико-педагогічного знання; принципи культурно-антропологічного підходу, за яких історико-педагогічні феномени розглядаються в контексті розвитку культури; конструктивно генетичні засади, на основі яких простежуються зміни складових досліджуваного феномена в просторі й часі, що дозволяє поділити процес на етапи, встановити науково обґрунтовану періодизацію (В.Робота складається зі вступу, пяти розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, (727 найменувань), додатків.

Основний зміст дисертації відображено в 44 публікаціях загальним обсягом особистого внеску 36,11 друкованих аркушів.Основний зміст дисертації