Дослідження Саламанкської декларації та дій щодо освіти осіб з особливими потребами, прийнятої в червні 1994 року. Характеристика забезпечення соціальних та освітніх послуг особам з психофізичними порушення. Визначення типу закладу та форми навчання.
РОЗВИТОК ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ: ВІД САЛАМАНКИ ДО УКРАЇНИУ документах наголошується на актуальності цієї проблеми для всього світу і недоцільності розгляду ізольованої освіти осіб з особливими потребами; підкреслюється, що інклюзивна освіта має стати частиною педагогічної стратегії та нової соціальної й економічної політики. Попри те, що процеси суспільної інтеграції розпочалися в Україні ще після Саламанки, суспільні стереотипи щодо осіб з психофізичними порушеннями залишаються досить стійкими, наявна виразна упередженість щодо їх спільного навчання з дітьми з типовим розвитком [1]. Вивчення уявлень різних категорій населення про осіб з психофізичними порушеннями та ставлення педагогічної громади до інклюзивного навчання свідчить, що найбільш поширеними є такі стереотипи щодо інклюзивної освіти: діти з психофізичними порушеннями повинні навчатись у спеціальних закладах, тому що там їм буде краще; над дітьми з психофізичними порушеннями будуть кепкувати однокласники; в інклюзивних класах рівень і якість освіти будуть нижчими для дітей з типовим розвитком, ці учні не одержать достатньо уваги від вчителя; діти з психофізичними порушеннями не зможуть виконувати загальне навчальне навантаження, тому не будуть одержувати високих оцінок; на інклюзивне навчання держава має витратити більше коштів, яких і так не вистачає на освіту; діти з порушеннями розвитку є агресивними, будуть ображати інших; порушення можуть наслідувати діти з типовим розвитком; інклюзивна освіта є єдиною сучасною формою освіти, а спеціальні інтернати треба закрити, оскільки вони шкодять дітям. Визначення типу закладу та форми навчання залежить від правильного психолого-педагогічного вивчення особистості дитини з виявленням не лише порушень чи особливостей в розвитку, а й збережених сторін особистості, урахуванням її можливостей, адже інклюзивна освіта спрямовується на забезпечення саме потреб і можливостей дитини та її родини. І, якщо держава надає вирішальне право вибору закладу родині дитини з ОПФР, то водночас мають бути прийняті на законодавчому рівні шляхи й механізми відповідальності батьків за те рішення, яке повністю суперечить рекомендаціям фахівців і може нашкодити дитині (за аналогією медицини: якщо батьки відмовляються від госпіталізації хворої дитини, то надають письмову відмову і можуть понести покарання, якщо стан дитини погіршиться).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
