Особливості формування системи світоглядних уявлень мешканців території України в період епохи палеоліту, мезоліту та неоліту. Еволюція духовного світу населення України епохи бронзи. Міфологія та основні риси дохристиянського світогляду українців.
Аннотация к работе
Системоутворюючим чинником культури східних словян був міфопоетичний світогляд, спрямований за своєю суттю на гармонізацію взаємовідносин людини і природи. Сучасної духовної культур и українського народу належно і глибоко ніхто не зрозуміє, коли він не знає його вірувань до християнських” [24, ст. Важливість вивчення дохристиянського світогляду наших предків обумовлюється як тими процесами, що мають місце в Україні, так і глобальними проблемами людства. Мак-Джин у досліджені “Екологія і етика” зазначає, що перебільшення цінності людини створює загрозу для рівноваги в природі, а її недооцінка може завдати удару по гуманізму. Саме в українському архаїчному світобаченні можна відчути збалансованість Людини, Природи і Космосу, де людина - частина Всесвіту, яка саморозвивається за його законами і сама впливає на нього своєю свідомістю.За традиційною періодизацією камяний вік, або палеоліт, на українських землях розпочався 1,5 - 1 млн. років тому і тривав по четверте тисячоліття до н.е. Палеолігвістика свідчить, що вже в давньому камяному віці люди мали уявлення про добро, обовязок, совість та деякі інші фундаментальні моральні категорії [23, ст. Ці уявлення мали міфологічний характер і розвивалися від фетишизації сил природи до утворення таких абстракцій, як добрі і злі духи, душа, потойбічний світ та інші, що викликали певні емоції і переживання, підсилювані ритуальними діями. Анісімова, “факт існування в пізньопалеолітичну епоху тотемізму, для якого характерне невиділення людиною себе з природи, служить додатковим доказом того, що власне до цього часу слід віднести виникнення перших оповідей про природу і суспільство з притаманним для них способом побудови художнього образу - невиділенням людиною себе з природою” [2, ст. Прагнення палеолітичної людини органічно співіснували з природою є вагомим доказом правильності синергетичного підходу, за яким і людина, і природа підпорядковуються загальним закономірностям і можуть розглядатися як структурні компоненти єдиного процесу самовпорядкування.Чмихова, в словянських мовах основними поняттями “закону” можна вважати терміни: бог, весна, власть - волость, доля, закон - покон, звичай, кош, лад, літо, мир, пора, правда, рік - рок, род, ряд - ряда, стан, сторона тощо. Поступово в протонеоліті починають утверджуватися уявлення про богів, що стало наслідком змін у соціально-господарській сфері життя населення (перехід до відтворюючого господарства), а також змін в самій людині, звязок якої з навколишнім середовищем стає дедалі тіснішим. Звідти, ймовірно, походять культ бика, вшанування жіночого божества родючості, сюжети міфа про боротьбу небесного бога - бика із змієм - драконом тощо. Берзіна, основний зміст культового життя цих землеробських суспільств полягав у сезонному відтворенні священного шлюбу Великої Богині, яка персоніфікувала родючі сили природи та самий людський колектив, з Биком - Сонцем, володарем небесного тепла і світла, та Змієм - Драконом, господарем вод і підземного світу [9, ст. Збеновича, поява у кукутені - трипільських племен релігійних уявлень, міфів, обрядів, повязаних зі змієм - драконом, збігається у часі формування культур и Трипілля.Середнім періодом бронзового віку датується тшинецька і комарівська культури, пізньому періоду відповідає білогрудівська культура, культура Ноа та інші. Чмихов робить висновок, що таким же первісним пагорбом (спорудженим, як правило, з родючого чорнозему) і водночас символом частини диску Сонця під час його сходу є й курган, форма котрого при спорудженні, за допомогою досилання часто ставала східчастою (подібно до ранньої єгипетської піраміди) й мала іноді у плані вигляд складного символу Сонця. Поховальний обряд зберіг складну систему уявлень про універсальну істоту патріархального суспільства, найкраще відому за джерелами індійців, в яких ця істота мала назву “пуруша” (“чоловік”, “людина”). Він або його аналог був брахманом як серед людей, так і серед богів, що цілком відповідало уявленням про перетворення на пурушу в першу чергу наймудріших жерців - риши. Богів, з якими ототожнювали пурушу, часто уявляли в подобі бика та корови, тому з пурушами слід повязувати скульптури бика й інші символи цієї тварини (починаючи від бичачих кісток і закінчуючи бикоподібними посудом чи прикрасами), знайдені в кромлехах і похованнях.У цей час прасловянство, принаймні його південно-східні групи Середнього Подніпровя та Поділля, входить як одна зі складових частин до очоленого скіфською верхівкою ранньокласового соціального організму та перебуває в безпосередніх звязках з античними центрами Північного Надчорноморя. Можна виділити основні напрями такої самоорганізації: 1) необхідність організації спільної оборони або боротьби з сусідами за розширення своєї території; 2) потреба в регуляції відносин між общинами й родами, що складають відповідну структуру; 3) координація, кооперація і спеціалізація трудової діяльності з метою максимально ефективного використання ресурсів довкілля та їх доцільного перерозподілу на міжобщинному рівні;
План
Зміст
Вступ
Розділ І Світоглядні уявлення та вірування населення України в епоху палеоліту і мезоліту
Розділ ІІ Формування системи світоглядних уявлень мешканців території України в неолітичний час
Розділ ІІІ Еволюція духовного світу населення України епохи бронзи
Розділ IV Зміни у світобаченні праукраїнців за Великої Скіфії
Розділ V Міфологія та основні риси дохристиянського світогляду українців