Спілкування як специфічний вид дитячої діяльності, його становлення і розвиток в період дошкільного віку. Діагностика рівнів комунікативно-мовленнєвого розвитку дітей, використання та особливості гри-інсценізації як ефективного методу його стимулювання.
Науковці розглядають спілкування як безпосередній міжособистісний контакт, під час якого відбувається обмін індивідуально-особистісним змістом, зумовлений потребою людини у спілкуванні і комунікації. Таким чином, розвиток мовлення і спілкування взаємозвязані: прагнучи задовольнити потребу у спілкуванні, дитина звертається до мовлення як до основного способу його здійснення; включення дитини у мовленнєве спілкування з дорослими та однолітками позитивно впливає на розвиток її комунікативних потреб і мовлення. Богуш розглядає поняття комунікативної компетентності дошкільника у контексті культури мовленнєвого спілкування, формування якої передбачає вирішення таких завдань: розвиток комунікативних здібностей дітей відповідно до кожного вікового періоду - емоційне спілкування з дорослими, спілкування з однолітками, ініціативне спілкування зі співрозмовником; засвоєння ввічливих форм спілкування, розвиток мовленнєвого етикету; формування культури мовлення; формування культури спілкування. Лісіна дійшла важливого висновку, що спілкування і потреба у спілкуванні конституюються майже одночасно, а вихідним пунктом в обох випадках слугує виокремлення дорослого як обєкта особливої активності дитини. Потреба дітей у визнанні й підтримці є власне потребою у спілкуванні - отримати від оточення оцінку своєї особистості і реалізувати прагнення до спільності з іншими людьми.Отже, від народження і до семи років виникають і розвиваються чотири форми спілкування дитини з дорослим: ситуативно-особистісна, ситуативно-ділова, позаситуативно-пізнавальна, позаситуативно-особистісна. Наприкінці дошкільного віку виникає вища форма спілкування дитини з дорослим - позаситуативно-особистісна, у деяких дітей складається нова форма спілкування - позаситуативно-ділова. Для розвитку в старших дошкільників потреби в мовленнєвому спілкуванні ми використали такі методи і прийоми: комунікативні доручення на заняттях та в повсякденному житті; ранкові привітання; бесіди вихователя з дітьми та організація їх мовленнєвого спілкування; створення проблемних ситуацій; розігрування художніх творів у формі діалогу; ігри-драматизації, сюжетно-рольові ігри, підготовка і проведення свят, розваг, днів народження; моделювання ситуацій спілкування на заняттях та в інших видах діяльності, організація спілкування між дітьми різного віку; створення в групі доброзичливої атмосфери, налагодження вихователем емоційно-особистісних стосунків з кожною дитиною, індивідуальний підхід до дитини у процесі мовленнєвого спілкування (навчального й повсякденного); використання природних ситуацій спілкування дорослого з дітьми і дітей між собою з навчальною метою; народні й дидактичні ігри; побудову діалогів за змістом картинки; побудову діалогів в ігрових мовленнєвих ситуаціях. Старші дошкільники вже оцінюють партнера по спілкуванню за різноманітними якостями - діловими, особистісними, пізнавальними. Діти починають оцінювати себе з точки зору інших людей, навчаються ніби з боку аналізувати свої дії та приймати рішення, враховуючи можливу реакцію на них партнерів, частіше намагаються показати одноліткам, що вони вміють робити, пишаючись власними досягненнями.
Вывод
Отже, від народження і до семи років виникають і розвиваються чотири форми спілкування дитини з дорослим: ситуативно-особистісна, ситуативно-ділова, позаситуативно-пізнавальна, позаситуативно-особистісна.
Ситуативно-ділова форма найтиповіша для дошкільного дитинства. Наприкінці дошкільного віку виникає вища форма спілкування дитини з дорослим - позаситуативно-особистісна, у деяких дітей складається нова форма спілкування - позаситуативно-ділова. Дитина зосереджується на соціальному оточенні, світ людських проблем починає приваблювати її більше, ніж навколишній світ.
У старших дошкільників виникають різні мотиви спілкування: від ситуативно-ділових до найскладніших пізнавальних і особистісних. Провідним мотивом спілкування стає особистісний.
Мовленнєве спілкування дітей відбувається у процесі формування комунікативно-мовленнєвої діяльності. Змістовий бік її розвитку повязаний з формуванням когнітивно-комунікативної, орієнтувально-планувальної, організаційно-комунікативної, мовленнєвої, комунікативно-діяльнісної компетенцій.
Для розвитку в старших дошкільників потреби в мовленнєвому спілкуванні ми використали такі методи і прийоми: комунікативні доручення на заняттях та в повсякденному житті; ранкові привітання; бесіди вихователя з дітьми та організація їх мовленнєвого спілкування; створення проблемних ситуацій; розігрування художніх творів у формі діалогу; ігри-драматизації, сюжетно-рольові ігри, підготовка і проведення свят, розваг, днів народження; моделювання ситуацій спілкування на заняттях та в інших видах діяльності, організація спілкування між дітьми різного віку; створення в групі доброзичливої атмосфери, налагодження вихователем емоційно-особистісних стосунків з кожною дитиною, індивідуальний підхід до дитини у процесі мовленнєвого спілкування (навчального й повсякденного); використання природних ситуацій спілкування дорослого з дітьми і дітей між собою з навчальною метою; народні й дидактичні ігри; побудову діалогів за змістом картинки; побудову діалогів в ігрових мовленнєвих ситуаціях.
Старші дошкільники вже оцінюють партнера по спілкуванню за різноманітними якостями - діловими, особистісними, пізнавальними. Гострий інтерес до однолітків у них виражається у формі активного наслідування, конкурентного ставлення. Діти починають оцінювати себе з точки зору інших людей, навчаються ніби з боку аналізувати свої дії та приймати рішення, враховуючи можливу реакцію на них партнерів, частіше намагаються показати одноліткам, що вони вміють робити, пишаючись власними досягненнями.
Наприкінці дошкільного віку в багатьох (але не в усіх) дітей складається нова форма спілкування - позаситуативно-ділова. Вони повідомляють одне одного, де були й що бачили, діляться планами чи уподобаннями, розповідають про своїх батьків та друзів, оцінюють якості та вчинки інших, обговорюють події, які відбуваються у них удома, охоче ходять у гості. Діти можуть розмовляти упродовж тривалого часу, не виконуючи при цьому ніяких практичних дій, розповіді точаться навколо тем про живу природу, тварин, предметний і соціальний світи.
Організовуючи ігрову діяльність дітей, варто приділяти особливу увагу формуванню їхніх комунікативних умінь, зокрема таких: - адресувати свої висловлювання одноліткові;
- привертати його увагу до себе;
- спілкуватись у доброзичливій формі;
- переконливо аргументувати свої думки (висловлюючи прохання, оцінки, розпорядження, доручення тощо).
Отже, спілкування дошкільників з дорослими та однолітками має певні характерні особливості, що проявляються у мотивах спілкування, його загальному рівні, дотриманні норм поведінки, ставленні до співрозмовника, наявності певних засобів спілкування. Знання цих особливостей допоможе правильно будувати роботу з кожною конкретною дитиною.
Список литературы
1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні // Дошкільне виховання -2012.с. 25.
2. Богуш А.М., Гавриш Н.В. Дошкільна лінгводидактика: теорія і методика навчання дітей рідної мови: Підручник / За ред. А.М. Богуш. - К.: Вища школа, 2007. - 542 с.
3. Богуш А.М., Луцан Н.Г. Мовленнєво-ігрова діяльність дошкільників: мовленнєві ігри, ситуації, вправи. - К.: Видавничий Дім «Слово», 2008. 256 с.
4. Богуш А.М., Гавриш Н.В. Методика ознайомлення дітей з довкіллям у дошкільному навчальному закладі. - К.: Видавничий Дім «Слово», 2008.-
408 с.
5. Богуш А.М. Дошкільна лінгводидактика. Хрестоматія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Упорядник Богуш А.М. Частина І та ІІ. - К.: Видавничий Дім «Слово», 2005. - 654 с.
6. Богуш А.М., Котик Г.М. Методика навчання дітей української мови в дошкільних навчальних закладах. - К.: Видавничий Дім «Слово», 2008. -
440 с.
7. Богуш А., Гавриш Н., Котик Т., Методика організації художньо - мовленнєвої діяльності дітей у дошкільних навчальних закладах. - К.: Видавничий дім «Слово», 2006 - 304 с.
8. Бенера В. Є., Маліновська Н.В. Теорія та методика рідної мови дітей. К.: Видавничий Дім «Слово», 2010. -376 с.
9. Впевнений старт. Програма виховання дітей старшого дошкільного віку. - К.: НДІ педагогіки України, 2001.-8 с.
10. Гавриш Н.В. Навчання розповіді за картиною // Дошкільне виховання. - 2003. - №1. - С. 7 - 9.
11. Гавриш Н.В. Розвиток звязного мовлення дошкільнят: Навч. - метод. посіб. - К.: Вид. дім «Шкіл. світ». - 2006. - 119 с.
12. Гавриш Н.В. Розвиток мовлення та навчання дошкільнят рідної мови: мета і завдання // Дошкільне виховання. - 2003. - №7. - С. 12 - 14.
13. Дитина: Програма виховання і навчання дітей від 2 до 7 років. / Науковий керівник проекту О.В. Огневюк, К. І. Волинець /Мін. освіти і науки, молоді та спорту України, Головне упр. осв. і науки викон. орг. Київміськради (КМДА), Київ. ун-т ім. Б. Грінченка. - К.: Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2012. - 492 с.
14. Дошкільна лінгводидактика: Хрестоматія: У 2 ч.: Посібник / Упорядник Богуш А.М. - К.: Вища школа. - 1999. - ч. ІІ. - С. 3 - 72.
15. Калмикова Л.О. Формування мовленнєвих вмінь і навичок у дітей: психолінгвістичний та лінгвометодичний аспекти: Навч. посіб. - К.: НМЦВО, 2003. - 300 с.
16. Крутій К.Л. Вимоги до сучасного відкритого мовленнєвого заняття. // Дошкільне виховання. - 2002.- №2.
17. Крутій К.Л. Можливості формування мовної особистості дитини дошкільного віку. // Дошкільна освіта. - 2003.- №1.
18. Комунікативна компетентність - головна мета мовленнєвого розвитку дошкільнят // Бібліотечка вихователя дитячого садка // 2012.- №7. - с. 2. с.
20. Мовленнєве спілкування. Комплексні заняття у повсякденні. Старша група. / Упор. В.Л. Сухар. - Харків, «Ранок», 2009. - 208 с.
21. Порядченко Л.А. Описове мовлення: методи розвитку та активізації // Дошкільне виховання. - 2003. - №2. - С. 5 - 9.
22. Піроженко Т.О. Сучасні підходи до мовленнєвого розвитку дітей // Дошк. виховання. - 2001. - №1. - С. - 10-11.
23. Піроженко Т.О. Мовленнєве зростання дошкільника. - К.: Грайлик, 1999.
24. Савінова Н.В. Підготовка дитини до школи. Мовленнєве спілкування: Методичні рекомендації. - Миколаїв, 2004. - 47 с.
25. Т. Фільчакова Мовленнєві заняття із старшими дошкільниками // «Палітра педагога», 2009- №6. - с. 22.
26. Луценко І. О. Готуємося до мовленнєвого спілкування з дошкільниками. - К.: Світич, 2008. - 203 с.
27. Луценко І. О. Дитина і дорослий: вчимось спілкуватись: Готуємося до мовленнєвого спілкування з дошкільниками. - К.: Світич, 2008. - 203 с.: іл. - (Біблітечка журналу «Дошк. виховання»). - Бібліограф.: С. 201-202.
28. Харченко Н.В. Формування навичок міркування у дітей 5 - 6-річного віку // Дошкільне виховання. - 2001. - №2. - С. 18 - 20.
29. Харченко Н.В. Щоб діти вміли міркувати // Дошкільне виховання. - Палітра педагога. - 2002. - №1. - С. 12 - 16.
30. Пироженко Т.О. Коммуникативно-речевое развитие ребенка: Монография. Киев: Нора-Принт, 2002 г. - С. 342.
31. Піроженко Т.О. Мовлення дитини: Психологія мовленнєвих досягнень дитини. - К.: Главник, 2005 р. - 529 с.
32. Пироженко Т.О. Мовленнєве зростання дошкільника / Т.О. Пироженко. - К., 1999 р. - 176 с.
33. Крутій К.Л. Умови проведення діагностичного обстеження рівня сформованості граматично правильного мовлення в дитини дошкільного віку. ТОВ «ЛІПС» ЛТД, 2006 р. - 206 с.
34. Максименко С.Д. Мовленнєвий розвиток дитини дошкільного віку // Актуальні проблеми сучасної української психології: /За ред. академіка С.Д. Максименка.-К., Нора-Друк, 2003 р. - 443 с.
35. Піроженко Т.О. Спілкування дитини з оточенням як презентація особистісних досягнень // Всеукраїнський науковий журнал «Мандрівець». 2007 р. - 486 с.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
