Розвиток науки кримінального права України після відновлення її державної незалежності (питання особливої частини) - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукВідновлення самостійної демократичної правової держави Україна у 1991 році, необхідність розробки власного кримінального закону, потреба позбутися пережитків тоталітаризму у правозастосовній практиці поставили перед наукою кримінального права України багато нових завдань. З 1991 року в Україні було захищено 234 дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата та доктора юридичних наук, в яких досліджувалися проблеми кримінального права, з них 144 присвячено особливій частині кримінального права України. Предметом цього дисертаційного дослідження став розвиток тієї складової кримінально-правової науки України, яка присвячена питанням особливої частини кримінального права (надалі особлива частина науки кримінального права України) з огляду на те, що, рух наукового знання закономірно відбувається від конкретного до загального. Метою дисертаційного дослідження є аналіз розвитку кримінально-правової науки (положень особливої частини) в період з 1991р. до 2007р. Визначена мета передбачає постановку та вирішення таких основних завдань: визначення змісту та значення наукознавчих розвідок кримінального права України; визначення предмету та структури науки кримінального права України; дослідження методології кримінально-правової науки України та аналіз особливостей використання окремих методів наукового пізнання у працях з особливої частини кримінального права України; аналіз стану наукових досліджень окремих інститутів особливої частини кримінального права України; визначення характерних ознак розвитку кримінально-правової науки України (питання особливої частини) в період 1991-2006 років. Також в роботі використано ряд загальнонаукових методів, а саме: спостереження (застосовувався для збору емпіричних даних); рахування (був використаний для визначення кількісних показників розвитку науки); порівняння (вживався для співставлення ступеня дослідженості інститутів особливої частини кримінального права України); абстрагування (застосовувалося для уявного відходу від несуттєвих властивостей, звязків, які впливають на розвиток науки з одночасним виділенням найважливіших рис, які характеризують її розвиток); індукції (був використаний для встановлення характерних рис розвитку кримінально-правової науки України (питання особливої частини) шляхом визначення характерних рис розвитку кожного інституту особливої частини кримінального права України); аналізу та синтезу (для дослідження науки як цілісного явища шляхом зєднання окремих вчень, теорій та поглядів в єдине ціле); ідеалізації (для здійснення наукознавчого дослідження шляхом конструювання ідеального обєкта - науки); історичний (для зясування сутності кримінально-правової науки за допомогою аналізу її розвитку з урахуванням всієї його багатогранності); системний (для дослідження кримінального права та кримінально-правової науки як систем) тощо.У вступі обґрунтована актуальність теми дослідження, визначений ступінь її розробленості, показаний звязок роботи з програмами та планами наукових досліджень, визначено мету, завдання, обєкт, предмет, методи дослідження, його теоретичну та практичну значущість, наукову новизну, коротко формулюються основні положення, які виносяться на захист, зазначається про апробацію результатів дослідження, розкривається структура роботи. “Поняття і стан наукознавчих досліджень в галузі кримінального права України” констатується, що наукознавчі дослідження на емпіричному рівні (бібліографічні роботи) в сфері кримінального права розпочалися в Україні у 1998 році. З початку 90-х років в Україні зявилися окремі видання, присвячені аналізу наукового доробку видатних постатей у науці кримінального права, проте такі роботи не дають цілісного уявлення про розвиток науки кримінального права чи хоча б окремих її інститутів. “Наука кримінального права України як обєкт наукознавчих досліджень” містить висновок, що до предмета науки кримінального права належать закономірності: створення, дії та вдосконалення норм кримінального права України (в тому числі й питання їх соціальної ефективності); практики застосування кримінально-правових норм; “запозичення” позитивного зарубіжного досвіду кримінально-правовової охорони; розвитку науки кримінального права. Обґрунтовується, що беручи за критерій поділу предмет дослідження, є підстави виділяти в особливій частині кримінально-правової науки такі підрозділи: вчення про злочини проти особи; вчення про злочини проти суспільства; вчення про злочини проти держави.

Основний зміст роботи