Школи кримінального права та основні теоретичні напрямки. Розвиток вітчизняної кримінально-правової науки. Ідея застосування "заходів безпеки". Стан розвитку кримінально-правової науки України. Взаємозв’язок Загальної та Особливої частин КК України.
Відновлення самостійної демократичної держави Україна у 1991 році, необхідність розробки власного кримінального закону, потреба позбутися пережитків тоталітаризму у правозастосовній практиці поставили перед наукою кримінального права України багато нових завдань. З 1991 року в Україні було захищено 234 дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата та доктора юридичних наук, в яких досліджувалися проблеми кримінального права, з них 144 присвячено особливій частині кримінального права України. Тому на нинішньому етапі кримінально-правова наука потребує систематизації, узагальнення, глибокого осмислення зробленого, щоб зясувати, в якому напрямку розвивається наука, чи належним чином вона виконує свої функції в суспільстві, що зроблено, а що ще потрібно зробити. Перед тим як розглядати розвиток науки Кримінального права в Україні потрібно обовязково розглянути розвиток Кримінального права в світі. У зарубіжній науці кримінального права простежуються чотири основні теоретичні напрямки, або школи, на підставі яких пізніше виникли модифікації, що, як правило, характеризуються обєднанням положень кількох шкіл.
План
План
Вступ
Школи кримінального права
Розвиток науки кримінального права в Україні
Висновок
Вступ
Вывод
кримінальний право україна наука
Узагальнення даних дозволяє припустити, що в майбутньому кримінально-правова наука зосередиться на вирішенні таких питань: розробка, формулювання та уніфікація змісту наскрізних понять кримінального права;
взаємозвязок Загальної та Особливої частин КК України, зокрема очищення положень Особливої частини від положень Загальної частини;
адекватність санкцій за окремі види злочинів та їх систематизація; систематизація визначення вартісних величин заподіяної злочином шкоди за допомогою уніфікованих критеріїв;
усунення невиправданої конкуренції статей КК України;
диференціація кримінально-правової відповідальності, зокрема виділення спеціальних норм;
переведення окремих видів злочинів у категорію інших правопорушень;
розмежування складів злочинів та відмежування їх від інших правопорушень;
відповідальність за окремі види злочинних посягань, небезпека яких особлива в сучасних економічних, політичних, соціальних умовах;
встановлення відповідності положень Особливої частини КК України міжнародним зобовязанням нашої держави.
Отже, можна констатувати, що наукознавчі дослідження в галузі особливої частини кримінального права незалежної України є невідємною частиною кримінально-правової науки, а їх проведення - запорукою подальшого успішного розвитку цієї галузі знань.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
