Розвиток науки аграрного права України - Автореферат

Національна академія наук України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукОсобливо це стосується науки аграрного права України, оскільки радикалізація економічних відносин почалася з реформування земельних та аграрних відносин. На жаль, попередній період розвитку аграрного законодавства України (в тому числі з питань здійснення земельної та аграрної реформ) свідчить про відсутність належного наукового обгрунтування становлення та розвитку окремих аграрно-правових інститутів, аграрного законодавства в цілому, неповне врахування висновків та рекомендацій науки аграрного права України у правотворчій діяльності державних органів. Сучасний період розвитку науки аграрного права України характеризується виникненням нових напрямів аграрно-правових досліджень, зумовлених формуванням у системі аграрного права України нових правових інститутів, виникненням нових аграрних субєктів, а також розширенням кола аграрних відносин, що є предметом правового регулювання відповідної галузі права. А отже важливого значення набуває проблема всебічного аналітичного вивчення поняття юридичної науки, шляхів формування науки аграрного права України, її сучасних наукових засад та конкретного наукового доробку її представників. З цього приводу слід відзначити роботу “Юридична наука і освіта на Україні” (1992 р.) та довідник “Вчені-юристи України” (1998 р.), де в цілому проаналізовано внесок вчених-юристів України у розвиток аграрно-правової науки.Наука як системне утворення складається з окремих галузей наукових знань, які можна умовно поділити на три основні групи: природничі науки, суспільні (соціальні) науки та науки про мислення і пізнання. Часто витоки суспільних наук містяться у природних явищах, чим пояснюється органічний взаємозвязок природничих (обєктивних) і суспільних (субєктивних) елементів у багатьох суспільних науках (наприклад, у науках земельного, екологічного, аграрного права та ін.). Однією із системних галузей знань, що належить до групи суспільних (соціальних) наук, зокрема, наук про політичну і юридичну надбудову, є юридична (правова) наука. Виходячи із загальних підходів до поняття науки, юридичну науку необхідно розглядати двояко: 1)як процес інтелектуальної дослідницької діяльності вчених-правознавців, спрямований на виробництво нових знань про державу і право і 2) як ситему знань про обєктивні властивості держави і права та специфічні закономірності виникнення, будови, змісту, функціонування та розвитку державно-правових явищ, які обумовлюють їх якісну визначеність. У першому підрозділі “Поняття сільськогосподарського (аграрного) законодавства та його роль у розвитку науки сільськогосподарського права” аналізується процес становлення сільськогосподарського (аграрного) законодавства, яке слугувало юридичною основою для утворення відповідної галузі права.Представниками української аграрно-правової науки досліджено широке коло проблем правового регулювання аграрного сектора економіки, в тому числі загальнотеоретичні засади аграрного права як галузі права, галузі законодавства, науки та навчальної дисципліни, а також науково-правові проблеми розвитку окремих аграрно-правових інститутів. Особливо вагомий внесок у розвиток науки колгоспного права та у становлення та обгрунтування сутності сучасної науки українського аграрного права вніс її патріарх - доктор юридичних наук, професор, академік АПН України Василь Зіновійович Янчук, який є не лише видатним науковцем-дослідником, а й плідним організатором науки аграрного права України.Юридичну науку слід розглядати як: а)процес інтелектуальної дослідницької діяльності вчених-правознавців, спрямований на виробництво нових знань про державу і право; б)ситему знань про обєктивні властивості держави і права та специфічні закономірності виникнення, будови, змісту, функціонування та розвитку державно-правових явищ, які обумовлюють їх якісну визначеність. Специфічною рисою аграрно-правової науки, що належить до групи суспільних (соціальних) наук, є її органічний взаємозвязок з науками земельного, екологічного права, а також з природничими науками. На жаль, в сучасний період продовжує існувати певний розрив між науками аграрного, земельного, екологічного права та природничими і економічними науками, що негативно позначається на глибині змісту цих наук, а також на змісті аграрного, земельного та екологічного законодавства (зокрема нового Земельного кодексу України). Таким чином, наука аграрного права України генетично повязана з науками колгоспного і земельного права, проте вона має власний, якісно новий зміст.

Основний зміст роботи