Розвиток музичних здібностей дітей на початковому етапі музичної освіти - Курсовая работа

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ КЕРІВНИХ КАДРІВ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВА Курсова робота з методики викладання фахових дисциплін, або педагогіки і методики викладання фахових дисциплін з музичної педагогіки Розвиток музичних здібностей дітей на початковому етапі музичної освіти студента IV-го курсу, групи ЕВ 18/зОсвітня галузь - мистецтво, яке надає учням можливість усвідомити себе як духовно-значиму особистість, розвивати здатність художнього, естетичного, морального оцінювання навколишнього світу. Саме в мистецтві дитина розвиває свої творчі здібності, здобуває досвід творчої діяльності, формує свою індивідуальність. Джерелом музичної творчості вважають життєві явища, саму музику, музичний досвід, яким опанувала дитина. Вона дає можливість значно глибше судити про індивідуальні особливості і вчасно виявити здібності у дітей. Здібність до слухового уявлення, тобто здібність довільно користуватися слуховими уявленнями, що відбиває звуковисотні рухи.“Музика, як мистецтво не існує без процесу соціальної комунікації, тому що вона є мистецтвом людського спілкування”, - говорив Б. В. Асафєв. Яворський вважав музику “мовою, яка черпає свій матеріал і закони з того життя, проявом якої вона є”. Аналіз дозволяє зробити висновки, що музика сприяє “розвитку розумового хисту” дитини, пісня є важливим засобом у естетичному і моральному вихованні, спів народних пісень виховує любов до рідного краю. Здібності - це індивідуальні особливості особистості, які є субєктивними умовами успішного здійснення певного роду діяльності,що не зводяться до знань, умінь, навичок, виявляються у швидкості, глибині, міцності оволодіння способами і прийомами діяльності. Теплов відзначав відчуття ладу, здатність до слухового поданням, почуття ритму та дуже чітко підкреслював, що здібності існують лише в розвитку, і назвав абсурдним поняття «не взмозі розвиватись».У самому широкому плані задатками елементарних музичних здібностей виступають основні сенсорні, інтелектуальні, мнемічні, рухові і афективні функції людської психіки. Як вже зазначалося, елементарні музичні здібності можуть бути розвинені майже у всіх людей (можна сказати, що тут нездатних ні). У практиці відбору дітей для професійного музичного навчання задатками часто вважають високу ступінь розвитку самих елементарних музичних здібностей (звуковисотного слуху, ладового почуття, почуття ритму) і музичної памяті. Тут до завдаткам здібностей музиканта відносять вроджені анатомофізіологічні, нейрофізіологічні та психологічні особливості, які виступають важливими передумовами успішного професійного навчання. Наприклад, для співаків має значення обсяг глотки, форма і твердість неба та ін, їм необхідно особливу будову вокально-артикуляційного і дихального апарату, тонкість вібраційно-мязового почуття, пластичність міміки і пантоміміки; у піаністів повинна бути хороша розтяжка пальців, підвищена гнучкість суглобів верхніх кінцівок, тонка сприйнятливість до всіх руховим імпульсам, скрипалям важлива довжина пальців, форма кисті руки, ліктів і подушечок пальців, гнучкість суглобів верхніх кінцівок, хороший вестибулярний апарат; виконавцям на духових інструментах потрібна певна форма губ, хороший стан дихального апарату і т.п .Оскільки звуковисотний рух є основним "носієм сенсу" в музиці, провідну роль в її сприйнятті і відтворенні грає саме звуковисотний слух, без якого "неможливе осмислене сприйняття музики, тим більше - музична дія". Багаторічною музично-педагогічною практикою підтверджено, що мелодійний слух у дітей розвивається головним чином на заняттях співом і грою на музичних інструментах. Перший, початковий етап, характеризується тим, що інтонування в загальноприйнятому значенні цього слова практично відсутнє: дитина просто промовляє слова пісні в певному ритмі, що більш-менш збігається з ритмом запропонованого йому пісенного зразка. Важливе місце в музичній памяті займають слухова память (один з різновидів образної памяті, повязана з фіксацією, збереженням і відтворенням слухових образів) та емоційна память (память на емоційно забарвлені події). У осіб з високо розвинутим "внутрішнім слухом" має місце не тільки виникнення слухових уявлень лише після зорового сприйняття, а безпосереднє "слухання очима", тобто перетворення зорового сприйняття нотного тексту в зорово-слухове сприйняття.Ритмічне відчуття слід виховувати в учнів вже з перших уроків музики. Такі навички слід розвивати на конкретному музичному матеріалі: перед виконанням знайомої пісні, вчитель пропонує дітям одночасно зі співом відзначати (проплескувати чи простукувати по парті) найбільш наголошені долі. Якщо хтось із учнів виконує ритмічний малюнок неправильно, учитель має пояснити, що оплески повинні відповідати кожному складові, і попросити дитину вимовити текст по складах.Супроводжувати оплесками або іншими способами можна будь-яку пісню або твір для слухання музики.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Психолого-педагогічний розвиток музичних здібностей у навчально-виховному процесі початкової школи

1.1.Особливості соціального розвитку молодших школярів засобами музики

1.2 Музичні здібності:сутність,структура та їх класифікація

1.3 Музичність як сукупність музичних здібностей, їх синтез

Розділ 2. Невідємні складові розвитку музичних здібностей у навчально- виховному процесі та їх застосування .

2.1 Музичний слух,память і ритм як складові музичних здібностей людини

2.3 Використання музично-ритмічних вправ на уроках музики в початкових класах та позакласній виховній роботі

2.3 Навичка гри з листа. Особливості та структура

Висновки

Список використаної літератури