Розвиток мовлення шестирічних першокласників - Дипломная работа

Проблемі розвитку усного мовлення присвячено наукові дослідження А.М. Ученими визначено шляхи, методи, прийоми, способи роботи з розвитку мовлення дітей дошкільної та початкової ланок освіти, зокрема у процесі навчання грамоти. Так, психологи під усним мовленням розуміють „форму спілкування, опосередковану мовою, що історично склалась у процесі діяльності людей” [21, 57]; психолінгвісти-„діяльність, спілкування, вираження впливу, повідомлення через мову; один із видів цілеспрямованої діяльності людини, підпорядкованої загальним закономірностям організації діяльності; мову в дії; складний творчий процес, який протікає в єдності з розвитком мислення дитини і з ускладненням її мовленнєвої діяльності” [54, 158]; лінгвісти та лінгводидакти - предмет лінгвістичних дисциплін, що складають теоретичну основу навчання звязного мовлення; „діяльність, яка передбачає використання мови з метою спілкування, пізнання, впливу на інших людей” [34, 12]. Під усним мовленням ми розуміємо ті „елементи рідної мови, якими користується дитина відповідно рівня свого розвитку, освіти в різних сферах діяльності; слухання і розуміння (аудіювання), говоріння; вміння користуватися словом, конструювати словосполучення і речення, будувати звязне висловлювання” [35, 124]. Мета дослідження - визначити педагогічні умови, методи, прийоми роботи та розробити дидактичне забезпечення розвитку усного мовлення; теоретично обґрунтувати й експериментально апробувати методику розвитку усного мовлення першокласників у процесі навчання грамоти.Робота над „правильною вимовою, чіткістю і виразністю усного мовлення, над збагаченням словника, правильним і точним вживанням слова, над словосполученням, звязним (контекстним) мовленням, над орфографічно грамотним письмом має стати основою кожного уроку" [84, 43]. Розвиток звязного мовлення на уроках рідної мови - це вся робота, що проводиться вчителем спеціально і у звязку із вивчанням шкільного курсу для того, щоб учні оволоділи мовними нормами, а також висловлювали свої думки в усній і писемній формі, користуючись потрібними мовними засобами у відповідності до мети, змісту і умов спілкування. За умови спеціально організованого систематичного навчання молодші школярі не тільки вчаться правильно розмовляти, але й самостійно розвязувати і творити мовленнєві завдання, правильно висловлювати думки, спостереження, залежно від мети, місця, обставин [51, 9]. Терміном «єдність» психологи (Г.С.Костюк, М.Я.Матюхіна) позначають відношення між мовленням і мисленням. Мова розвивалась і розвивається у звязку з розвитком людського мислення, Усвідомлюючи цю взаємодію, методисти підкреслювали значення роботи по розвитку мовлення для розвитку мислення учня [83, 114].Тому дворічна дитина, вимовляючи слово «мама», відносить його лише до своєї матері; старший дошкільник може віднести те саме слово до кішки-матері. Водночас мовлення багатше за мову, бо людина, говорячи про щось, передає і своє ставлення до того, про що вона говорить, і до того, з ким говорить. її мовлення набуває інтонаційної виразності, змінюється його ритм, темп, характер. Якби слово не мало пізнавальної функції, його б не могли зрозуміти інші люди, тобто мовлення втратило б свою комунікативну функцію, перестало б бути мовленням. На початку другого року життя в активній мові дитини є 10-12 слів, в два роки - близько 300 слів, в три роки словник складає 1200-1500 слів. Відповідно до вимог програми в учнів початкових класів мають сформуватися деякі уявлення про мову і мовлення: 1) мова є найважливішим засобом спілкування між людьми; 2) найважливішими одиницями мови є звуки, слова, сполучення слів, речення, текст; кожна з них має призначення: із звуків утворюються слова, із слів - словосполучення і речення, із речень - звязні висловлювання; 3) мова повязана з мисленням (за допомогою речень висловлюються думки); 4) українська мова - мова українського народу; 5) знання з мови застосовуються у практичному мовленні; щоб оволодіти мовленням, потрібно знати слова і вміти поєднувати їх; 6) є дві форми мовлення - усна й писемна; 7) усне мовлення має допоміжні засоби увиразнення: інтонацію, міміку, жести; своєрідними допоміжними засобами спілкування є зорові умовні знаки і звукові сигнали [52, 35-36].Їх цікавлять труднощі, що виникають при оволодінні мовленням учнями, педагогічні умови і засоби впливу на процес формування мовленнєвих умінь і навичок школярів. Серед методистів, які досліджували проблему навчання рідної мови, на доцільність застосування положень теорії мовленнєвої діяльності для розвитку мовлення учнів вказували М.С.Вашуленко, Т.О.Ладиженська, М.Р.Львов, Т.Г.Рамзаєва. У програмі початкового курсу рідної мови, зокрема в частині “Навчання грамоти і розвиток мовлення” [79], розвиток мовлення умовно виділено в окремий розділ з метою визначення кола вмінь і навичок, які потрібно сформувати в учнів у процесі навчання грамоти, під час роботи з дитячою книжкою, а також на заняттях з інших навчальних предметів. Аналіз змісту навчальної програми з навчання грамоти

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи розвитку мовлення молодших школярів

1.1 Розвиток мовлення як провідний принцип початкового навчання

1.2 Особливості мовленнєвого розвитку учнів початкових класів

1.3 Методичні проблеми розвитку звязного мовлення учнів 1 класу

Розділ 2. Експериментальне дослідження розвитку мовлення шестирічних першокласників

2.1 Методика роботи над розвитком звязного мовлення учнів

2.2 Організація і зміст експериментального дослідження

2.3 Ефективність експериментального дослідження

Висновки

Список використаних джерел

ДОДАТКИ