Розвиток методологічних основ суспільної географії в Україні у ХХ столітті - Автореферат

Київський національний університет імені Тараса ШевченкаЗахист відбудеться 30 червня 2008 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.07 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 03680, м. З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, м. Визначено методологічні засади історії української суспільної географії як науки, визначено її предмет та завдання, розроблено теоретичні основи суспільно-географічного джерелознавства, проаналізовано методи дослідження, розроблено методику виявлення, дослідження та використання суспільно-географічних джерел; методику дослідження наукових шкіл та напрямків у методології української суспільної географії та методику наукового дослідження ролі вченого у розвитку методології вітчизняної суспільної географії. У дисертації висвітлено основні риси розвитку методології суспільної географії в Україні, здійснено періодизацію формування методологічних основ української суспільної географії протягом ХХ ст., а також проаналізовано територіальні аспекти у розвитку методологічних основ суспільної географії в Україні. Определено методологические основы истории украинской общественной географии как науки, дано определение ее предмета и заданий, разработано теоретические основы общественно-географического источниковедения, проанализирована система методов исследования, разработано методику поиска, исследования и использования общественно-географических источников, а также предложена модель их систематизации; методику исследования научных школ и направлений в методологии украинской общественной географии и методику научного исследования роли ученого в развитии методологии отечественной общественной географии.Поряд з тим, історія української географії як наука, ще не набула свого теоретико-методологічного оформлення. Саме на цей період припадає її становлення як науки - оформлення методологічних основ через еволюцію науки від етногеографії та комерційної географії до економіко-географічної науки, згодом до соціально-економічної, а нині суспільної географії. Історія української суспільної географії ХХ ст. відображає формування, становлення та розвиток її предметної області, фундаментальних завдань, дефініції самої науки, а також, безперечно, розвиток наукових ідей. У процесі розвитку науки до кінця XIX століття склались наукові предмети, які мають власні онтологічні схеми, засоби та методи систематизації фактів. Такі засадничі основи науки організовують різноманітні знання даного етапу історичного розвитку суспільства в певну цілісність, визначають стратегію наукового пошуку і забезпечують включення наукових результатів у культуру суспільства.У першому розділі дисертації «Теоретико-методичні основи дослідження розвитку української суспільної географії» висвітлено наукові та методичні підходи до вивчення історії української суспільно-географічної науки, зокрема окреслено методологічні засади історії української суспільної географії як науки, визначено її предмет та завдання, розроблено теоретичні основи суспільно-географічного джерелознавства; проаналізовано методи дослідження розвитку суспільно-географічної думки та розроблено методичні основи дослідження. Дослідження суспільно-географічних джерел ХХ століття дозволило визначити основні завдання суспільно-географічного джерелознавства, серед яких є розробка методології та методики наукового пошуку, дослідження та використання джерел з суспільної географії; визначення структури суспільно-географічного джерелознавства та його місця в системі географічної науки; систематизація і узагальнення знань про джерельну базу української суспільної географії, її функціонування та дослідження. На основі еволюційного критерію запропоновано вирізняти три типи наукових шкіл у методології вітчизняної суспільної географії: 1) наукова школа як визнаний науковий напрямок (наприклад, сучасна українська школа суспільної географії) в розумінні сукупності нагромадженого соціально значущого знання, що характеризує наукову складову географії й може бути названа школою класичного наукового мислення; вона детально подана у підручниках i посібниках, тому є розвиненою i визнаною; 2) науково-освітня школа, яка окрім розроблення оригінальної дослідницької програми певної кількості відповідних їй теорій i концепцій здійснює підготовку молоді до науково-дослідної діяльності у чітко визначеному змістовому діапазоні колективного мислення й самостійного пошуку (наприклад наукова суспільно-географічна школа Інституту географії НАН України); 3) наукова школа як дослідницький колектив - одна з найрозвиненіших і, водночас, продуктивних форм наукової творчості, що обовязково реалізує авторську дослідницьку програму; остання, здебільшого, є великим здобутком особистості вченого (наприклад, суспільно-географічна школа Львівського національного університету імені Івана Франка).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ